Думки снують у павутині літа
Думки снують у павутині літа, У величі барвінку і мімози І висихає рифма не прожита - У липні мало дощової прози. Вже посіклися від проміння ноти. Ті сни приватні - їх не проспівати, А ти залиш від смутку одну соту, А решту викинь у купальську ватру. Ще річка може бути так дволика, Як мрій приспаних сутінкові зорі. Ввірвалось сонце календарним криком Закреслить тіні на озлобу хворі.
Додав: Rodzunochka (14.06.2012)
| Автор: © Вікторія Фещук
Розміщено на сторінці : За що я люблю літо
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3640 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині