Якось у одній діброві, Вітер свідком став розмові... Там дубочки говорили, За що літо полюбили. ****Вітер теж хотів це знати, ****Тож давай дерев питати: ****Шматував гілля і крону, ****Падав в лисття із розгону... Сонце,дивлячись на чвари, Закотилося за хмари. І на землю із хмаринки Потекли малі краплинки. ****А вітрисько все літає, ****Всюди відповідь шукає. ****Ту,що я давно вже знаю ****І від зла оберігаю. Адже здавна говорили: Літо нам дарує сили! Зігріває,звеселяє, Про усе навколо дбає!..
|