*** Три роки я знала тебе, Спокійних , весняних три роки. Мене ця дорога давно не веде, Забрав ти в душі моїй спокій. Забула я стежку до чистого раю, Засипалась листям осіннім душа, Ти більше не прийдеш я знаю- Розум у серце правду внуша. Я знаю,що грішна й мені не піти Дорогою мрій серед юних світанків, Я відпускаю тебе-лети, Обвитий дугою дитинства серпанків. Дозволь же й мені піти далі у путь - Широкий,незнаний,безгрішний, Нехай переслідує мене чужа лють Для мене він буде як рідний. І з ним поділю я і радість і смуток, Для мене він стане ріднею, Із ним усе я зможу забути Й нарешті не буду твоєю… Можливо,колись пройдуть роки На станції »Смерть «тебе я зустріну, Та в різні ми підемо боки: Ти підеш направо,а я піду вліво… Йтиму спокійно легкою ходою- Спокійних,весняних три роки Я розплатилась за тебе собою Жив ти для іншої поки…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2139 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
