Вкраїнська молодь вже не дивиться Вандама,
У нас реальний , вітчизняний фільм іде,
Над серіалом тим ридають гірко мами,
І кожна серія у головах гуде.
Не забуваються ні ролі, ні герої,
І “режисерів” проклинаємо щодня,
Вони без дозволу усім роздали ролі,
Тут бойовик іде під назвою “Війна”.
А “глядачі” стоять у черзі по білети,
Хто ще за гривню, ну а хто вже й за рублі,
Там, на “екрані” рвуться бомби і ракети,
І так щодня, і знову серії нові.
Коли ж фінал? А чи буде кінець щасливим?
І хто живим додому вернеться з війни?
Чи ще побачить мати в кадрі очі сина?
Останню серію придумуємо ми...
Правда Ваша, пані Наталя! Гірко тільки усвідомлювати те, що ми не являємось режисерами цього кривавого кіно. Нам відведена роль учасників масовок, вірніше гарматного м*яса. Згодом тільки історія відкриє справжні імена режисерів...
Ось це саме болюче ....чому не питаючи роздали ролі..Дякую, Таня!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
