Вірш-посвята композитору і колезі Михайлу Герцу, з яким написана не одна пісня і який недавно відійшов у вічність.
Не мерехти, моя остання зоре,
Якщо горіти сил уже нема,
Погасни тихо і впади у море,
Розбийсь об хвилі, доторкнися дна.
Десь там на дні, у спомини сповитий,
Заритий скарб моїх прожитих літ,
Із тих глибин хай промінь золотистий
Несе життєве сяйво в новий світ.
Хай кожна іскра зробиться звіздою,
Злетить до неба і засяє знов,
Бо мрію я, прощаючись з тобою,
Щоб не згасала на землі любов.
Я колись писала так: В блуканнях загубилася давно,поразками обпечене життя,тягнуся у малесеньке вікно,де догорає промінь - не зоря... Нехай горить Ваша зоря довго - довго....
:table-2:Запрошення приймаю. Знайду. З повагою. Надія.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
пане Вікторе!
