Пориватись, мов птаха, до неба, Політати під куполом синім, І побавитись з вітром у вербах На зеленім лужку, що на схилі, Є віддавна у мене потреба…
Вабить сонце, яскраво - прекрасне, Що палає із Богом у згоді… Хай проміння пречисте і ясне На одвічнім життя небозводі, Не затьмариться і не погасне!…
А , Земля, наша зірка маленька, Таїть стільки в собі того дива… І та грань нині дуже тоненька Між надуманим, і справедливим… Хай щастить в перероджені, ненько!
Відкрий душу мою, Вічний Боже, Для добра і святої любові! А бажання міцне допоможе, Словом серця співучої мови Підсобить… Хай життя переможе!
І та грань нині дуже тоненька Між надуманим, і справедливим… Скільки ж незгасної істини в цих словах... Браво!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
