ВІРШ "ДОЛЯ"

Коли на світ з"являється людина

Народжується з нею й її доля,

Для кожного вона одна єдина

На це вже є,його,Господня воля.

Комусь вона весела і легка,

Комусь тяжка й гірка немов полин,

Життя тече немов стрімка ріка

І крутить колесо надій старенький млин.

Буває все в житті: дощі і хуртовина

І часом душу крига холодить,

Та все ж буває і погожа днина

І знову хочеться на  світі жить.

Буває все... та нам терпіти треба,

Не черствіти душею, а любить

І хоч би раз звертатися до неба,

Просити Бога нам гріхи свої простить.

Найтяжчий гріх-образити людину

І душу її скривдить,ошукать,

Зробити можна це лиш за хвилину,

А потім все життя себе картать.

Нам треба долю з вдячністю приймати,

З надією іти у майбуття,

Свою родину над  усе кохати,

Людей любити і цінить життя.

На долю нам не треба нарікати,

Не зкривдити,не зрадить, а -любить

І кожний день із радістю вітати

Й радіти з того,що дано нам в світі жить!