Чекав я вічність у неволі, Голубку мою білокрилу, Щоб знов відчути її тіло Відчути поцілуй-обійми, Відчути серце стук і слово, Що сказане не у неволі…
І шепчеш ти мені на вухо, Медовий яд привіт коханний Чого так довго я скучала, Мені так хочеться кохання Кохання не зрідка а завжди, Хоча ця відстань дурна звістка Для нас обох вона є питка, Що грає гру на почуття.
Чужому серцю не збагнути нашу долю А щастя наше ми не віддамо без бою, Тепер ми разом тримаючись їдем за руки Забувши мить коли це було тільки звуки, Я ніжно пригорну тебе до себе Зігрію душу я твою своєю, І хай весь світ стає від цього тільки краще Тому що в серці в нас обох панує лише щастя.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2205 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
