Чекав я вічність у неволі, Голубку мою білокрилу, Щоб знов відчути її тіло Відчути поцілуй-обійми, Відчути серце стук і слово, Що сказане не у неволі…
І шепчеш ти мені на вухо, Медовий яд привіт коханний Чого так довго я скучала, Мені так хочеться кохання Кохання не зрідка а завжди, Хоча ця відстань дурна звістка Для нас обох вона є питка, Що грає гру на почуття.
Чужому серцю не збагнути нашу долю А щастя наше ми не віддамо без бою, Тепер ми разом тримаючись їдем за руки Забувши мить коли це було тільки звуки, Я ніжно пригорну тебе до себе Зігрію душу я твою своєю, І хай весь світ стає від цього тільки краще Тому що в серці в нас обох панує лише щастя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас