Чотири танка.
Вечірнє місто. Дзвонять церковні дзвони. Стою вслухаюсь Навкруг майже порожньо. Чую:- Дайте дорогу! Дрімає кішка. Добігає свята день. Читає дідусь Постулати Бусідо. Не засинає малюк. Сірий став сніг. Хлюпотить під ногами. Сухо деінде. Пролісок той омини. Весну цю не налякай. Передгір’я цвіт. Радує стомлену душу. На вершинах сніг. Жінка в гору іде. Може там її весна.
Додав: teren61 (27.02.2013)
| Автор: © Терен Юрій.
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині