Свічадо часу...
Свічадо часу вимальовує життя, Майстерно відчеканює оправу, На аркуш пише ритм серцебиття, Німий суддя очікує заставу. У моноліті прОжите гуде, Карбує час оманливу личину. На скроні згустки інею кладе, У простір зір вимощує стежину... Оголена душа перед свічадом, І вічний маятник поволі засинає, Остання мить злітає зорепадом, Безсмертя сага вічність розтинає...
Додав: IrunaKohan (02.03.2013)
| Автор: © Ірина Кохан
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.