Пливуть над нами сині небеса, Пливуть вони у русі величавім, В них загадковість,чарівна краса, Та тільки ми цього не помічаєм. Проходимо,очей не підіймаємо У ту далеку синю далечінь МИ все в турботах і часу не маємо, Нас не приваблює чарівна неба синь... У вечері на зорі подивитись, Які немов коштовності блищать, Щоб у дитячій казці опинитись- Не можемо, бо вже потрібно спать. На ранок знов у нас свої турботи, Бо люди ми сучасні ,ділові, І мусим підкорять нові висоти І що нам зорі ті,що у горі. Отак в турботах і життя минає, Не встигнеш озирнутись- вже пора Та зайвого часу у нас немає І все одно нам осінь чи зима... Летять мов птахи роки за роками, Шалені оберти набрав сучасний світ І кожний день ми мусимо ногами Топтати землю до скону своїх літ. Та все ж потрібно віднайти хвилину І подивитись на красу небес, Щоб відчувати у собі людину, Щоб в кожного в душі Господь воскрес!
|