Весняні вітри заворожено Шарудять пелюстками мрій, Жар весни тепер в серці кожному, Лиш обачним будь - не згори!
Не спали собі крилець відстанню, Не згубись між пустель оман, Знай, що справжнє в цім світі вистоїть, Лиш любов зцілить біль від ран.
Не тривожусь я більше зрадами, Не гірчить полину настій - Я на щастя тепер загадую, Що проникне між наших стін Із промінням ясного сонечка, Від якого скреса земля, З колиса'нками, які по' ночах Буде слухати наше Маля...
В вічнім пошуку серцю пристані Нам спинитися час настав. Храм, що ми збудували - вистоїть, Сад, який посадили - цвістиме, В нім довіку тепер весна!
Я на щастя тепер загадую, Що проникне між наших стін...
В вічнім пошуку серцю пристані Нам спинитися час настав. Сад, що ми посадили - вистоїть, В нім довіку тепер весна! -
вітаю Вас, пані Наталю і Романе (Мартине) - хай Бог благословля і ваші крила - щастям перевиті, і колисанки, що по' ночах Буде слухати ваше зернятко-Маля...
Дякую, пані Валю, за такі теплі побажання! Будемо над їх сповненням працювати - і в садку, і на городі, ще й підем за цим в лісок... так, до щастя справді крок...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")