Коли барви життя Починають тліти, Візьми в душу всого буття Найдивовижніші квіти. А квіти ті не прості Жоржини, троянди, тюльпани, І геть вони не пусті, Не відчувають вони омани...
Коли тяжко на серці стає, Пригадай українську пісню, Бо вона усю душу віллє Й поміж страхів стане віссю. А та пісня теж не проста, Вона є джерелом життя. І не долічиш ти до ста, Як обірветься твоє буття...
Не розумію чому так песимістично закінчується вірш? Хіба від пісні можна померти? Я б сказала якраз навпаки, що українська народна пісня дає жагу до життя.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
Котів люблять тільки хороші люди!:)