Смерть починається з життя.
А ми? А я? Чи жив… Не знаю,
Моя печаль не з тіні раю,
Бо я не відмолив гріхи:
Зайшли, сказали просто: ти.
Ти ворог, ти, ти, ти, ти!Ти!
А я лише молився Богу,
Щодня до Божого порогу
Ішов. Не знав. Це гріх, сказали.
Тікайте, діти, щоб не знали
І правнуки, якого роду!
Хтось скаже, прочитавши, гріх?
Я просто рятував своїх,
Ще ненароджених онуків,
Дітей, щоб вижили. Ах, мука!
Який-то біль, що стільки літ Мій внук
, все в відповідь, "хто дід",
Повторює, «а я – не знаю…» Мов Божу заповідь читає,
Та він частиночку несе
Мене. Котрого у тридцятім
Назвали ворогом проклятим………..
Написано щиро від душі , своєрідним поетичним почерком , для мене головне - читається різнобарвно , з тугою і по темі , висловлювання чіткі і як стріли прямо в душу . і тільки пять !
Українофобний вірш про епоху Сталіна? Здивували. Таке життя. Так і було. До чого тут слово "україно...", сталінщинофобія... ні, просто конкретна життєва історія.Я так це розумію, шановний пане.
Не хотіла торкатися історії, є мій прадід, є його сестри, брати, які зникли в епоху сталіна,за однією ж сфабрикованою справою, тепер реабілітовані, імена узнала недавно, от і подумалось, а що б прадід сказав. і все, думки простої людини і ,водночас, історія його життя....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
