ЯНУКОЇДИ
Якісь потвори висадились в місті І проливають кров твою й мою. Одні шоломи. Ні сердець, ні мізків, Ні сумніву,ні честі, ні жалю. Лежать дівчата й хлопці наші ниці На тій бруківці, наче на хрестах І радісно хіхікає з дзвіниці, Що на Софії, двоголовий птах. В Дніпро священний, мимо Межигір'я, Стікає кров'ю українська плоть... Чи бачить з неба це страшне руйнів'я, Всемилостивий наш отець Господь?
Додав: sokil1801 (15.12.2013)
| Автор: © В'ячеслав Шинкар
Розміщено на сторінці : Шинкар В'ячеслав
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1531 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя