ЯНУКОЇДИ
Якісь потвори висадились в місті І проливають кров твою й мою. Одні шоломи. Ні сердець, ні мізків, Ні сумніву,ні честі, ні жалю. Лежать дівчата й хлопці наші ниці На тій бруківці, наче на хрестах І радісно хіхікає з дзвіниці, Що на Софії, двоголовий птах. В Дніпро священний, мимо Межигір'я, Стікає кров'ю українська плоть... Чи бачить з неба це страшне руйнів'я, Всемилостивий наш отець Господь?
Додав: sokil1801 (15.12.2013)
| Автор: © В'ячеслав Шинкар
Розміщено на сторінці : Шинкар В'ячеслав
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1557 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але