РАЗВЕ НАМ ЗАБЫТЬ?
Разве, дружище, забыть нам с тобою, Как нас солдатская доля свела, Как поднимала ракета нас к бою И в неизвестность слепую вела? Как под "песочкою" кровь закипала, Как рикошетили пули, звеня, Как на зальдевшем крутом перевале Ты меня вытащил из-под огня? Кем бы сегодня с тобой мы не стали, Но не забыть нам, бача, о войне, Где мы с тобой сотни вёрст отмахали И под бронёю и на броне. Нет, никогда не забыть нам, дружище, Как проверял нашу волю спецназ, Как становились сильней мы и чище, Выйдя живыми из пекла не раз.
Додав: sokil1801 (15.12.2013)
| Автор: © В'ячеслав Шинкар
Розміщено на сторінці : Шинкар В'ячеслав
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1879 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.