З тобою вдвох жили немов в раю,
пили кохання з чистої криниці.
Для нас співали солов'ї в гаю,
для нас світились золотом зірниці.
Сердець биття зливалось в унісон,
кінця цьому здавалося не буде,
Та все минуло мов чарівний сон,
Невже йогог з тобою ми забудем???
Не забувай, прошу, не забувай
Як сяяли від щастя наші очі,
Не забувай казковий наш розмай,
Не забувай всі наші дні і наші ночі...
З тобою вдвох ходили зустрічать
Понад рікою зоряні світанки.
З тобою вчились подих тамувать
Як промінь сонця гаснув на світанку.
Звело нас щастя на величний трон,
Кінця цьому здавалося не буде,
Та все минуло мов чарівний сон,
Невже його з тобою ми забудем????
Не забувай, прошу, не забувай
Як сяяли від щастя наші очі,
Не забувай казковий наш розмай,
Не забувай всі наші дні і наші ночі.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1810 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
