В очах не залишалось сумнівів і болю В серці не знайшли притулку обіцянки Лише душа шукала притулку і волі, Оминаючи пусті холодні ранки. Механічний годинник проб’є 10.07 – Час без вороття і смутку. І дівчина, що йде назовсім Залишить лише маленьку незабудку. Не каючись і не шукаючи слідів Вона закриє тихо двері до квартири І ніби день, і ніби пролетів, А вона рахує «три-чотири». Рахує, ніби перед стартом На забіг чи на дистанцію, Єдине – послуговуватись фартом, Виділяючи почуття і субстанцію. Видихнути повітря і почати жити, Залишивши записку в кармані його куртки, А на столі зів’януть ніжні квіти – Якісь не блакитні, білі незабудки.
дякую за хорошу оцінку змісту і гідне розуміння теми, але я не звикла писати стандартними формами. не тому, що я нестандартна, а тому, що просто не звикла.
дякую, звичайно за хорошу оцінку змісту, а що стосується форми - я не писала і не пишу стандартними формами і, сподіваюся, писати не буду.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
