В мені немає сліз, мов висохли очі, В мені нема прощань, мов закінчився ліміт. Я вміла читати твої думки щоночі, І ти відкладав квитки на проплачений політ. Ти ховав всі секрети в валізі, Сейфі, якщо хочеш так казати. Твої слова, глухі, прозорі й залізні Примушували мене прокидатись й чекати. Чекати на хвилину, чи бодай якусь мить твого приходу, Коли ти принесеш з зовнішнього світу повітря Я пила тебе, як спраглі п‘ють воду, А ти серце потихеньку розривав на вістрі. Я готувала тобі чай, підігрівала їжу, що холола, Я купувала тобі подарунок, розплатившись болем, Моя любов мене ж у власні вени і колола, А мені снилась воля і біг просторим полем. Ти лагодив мені годинник, дивуючись, Як можна так швидко все ламати. Ти закривав очі і, цілуючись, Ти навіть не намагався мене обійняти. Отримавши чергову дозу тебе, шукала квартиру, Щоб сховатись від свого примарного щастя, А ти дарував квіти в обмін на договір миру, Хоча я й так любила твої чорно-білі карточні масті. Тоді сяяло сонце і місто обклеєне малюнками, Віщувало, що сьогодні не буде як вчора, Так і сталось. Насолодившись останніми цілунками, Ти пішов, залишивши мою квартиру. Пусту і хвору.
Дуже емоційно, але спробуйте не повторювати "Я" у віршу.... А у житті у нас те, або той, що ми заслуговуємо.....Наснаги!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0