Вона народилась у День Дівочої Долі, а сама щасливою дівочою долею не була обласкана. 7 грудня виповнюється 114 років від дня народження великої української художниці Катерини Василівни БІЛОКУР. Їй - мій скромний вірш...
КАТЕРИНІ БІЛОКУР, художниці від Бога
Білий квіт, червона ружа…
Тільки назв – аж цілий том!
Шлях стели, барвистий луже,
Через терни до квіток!
На хрещатому барвінку –
Краплі серця і душа.
Все твоє дівоче віно –
Це Богданівки краса.
Насміхання, заборони…
З геніїв – не перша ти.
Не картини то – ікони,
В долі у твоїй – хрести.
Та твої квітучі думи
Не уміщував мольберт.
Геть, плітки, і гетьте, глуми!
Не згубила в них себе.
Що троянди і піони!
Їх співає всенький світ.
В матері Землі на лоні
Піднесла й картоплі цвіт.
Ружі людям дарувала –
Йшла по їхніх шпичаках.
Що на серці Боже мала –
Віддавала у квітках.
Рідний край – квітуче море,
В ньому дух небесний є.
Квіти, Катре, – твої зорі
І чарівництво твоє.
(© Любов СЕРДУНИЧ, 2001).
| 
та
у Вас 
1
Дякую за оцінку!! Дуже приємна Ваша похвала! 
Прекрасно, пані Любо!