Ти потерпи, благаю, потерпи,
О зранена душа моя, небого!
Оглянься лиш- дороги навкруги,
Глибокі колії і зщерблені пороги.
І не лети на крилах у світи,
Зостанься тут, на втоптаній леваді,
Де джерело холодне дзюркотить,
Й гніздо лелеки на батьківській хаті.
І голуби, що взимку прилетять
Із лісу й сядуть на старій дзвіниці.
Та й забудуть одвічний свій мотив,
За пригоршню добірної пшениці.
| 
та
у Вас 
1
