Місяця слід, наче блискітка неба,
Вечором вшита в зелену траву.
Мілка досмикує росяні стебла,
Тягне мотузку, немов тятиву.
Нас бо чекають на розі стодоли.
Корба спинилася… брязнув цепок…
Шлейфи солодкі цвітінь матіоли
Кутають простір і діда ціпок.
Тато назустріч від пасіки з медом,
Кілька солодких в долоні інтриг.
Тут, під сільським і сатиновим небом,
Ясена парус напнутий застиг.
Пізня вечеря, бабусі хлібина
Вздовж розцілована рясно вогнем.
Я - ще дитина, маленька дитина,
Що кожен день нашу Мілку пасе.
Мама з городу пучок зеленини
Спiшно ховає в квітчастий фартух.
Те, - помічнице, Лілюсе, дитино,-
Солодко-ніжно забавлює слух.
Падають зір анонімні записки,
Шарфик туману плететься селом,
Битi в тарiлцi рубiни редиски,-
Кадри дитинства, що стали вже сном.
| 
та
у Вас 
0
