Молитовна жертовність
Висипався незібраний ячмінь.
Поле зранене від воронок…
Ніхто з нас раніше життя так цінувати не вмів.
А тепер ще й гріх, як прив»заний посторонок…
Тому й молимося, коли падає «град»,
Молимося, коли просипаємося.
Ніхто з нас не чекає наказу «назад».
Молимося, але не каємося.
Ні, не каємося, що прийшли у цей край,
Захищати світ від абреків.
Зараз тут пекло, а міг бути рай,
Аби не стільки «пророків».
Плачемо, коли впав побратим.
З болем в душі прощаємося.
Всюду від вибухів вогонь та дим.
Ті, що живі – знову в бій повертаються.
Молимося, щоб не стало війни.
На териконах кров не проливалася.
Молимося, щоб додому повертались сини
І рідна мати їх дочекалася.
12.12.2014р.
Додав: Козак (16.12.2014)
| Автор: © Микола Спиридонович Козак
Розміщено на сторінці : Козак Микола
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1347 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): молитва , АТО , війна
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.