Забувши про рани, відкинувши втому,
Долаю жадану дорогу додому.
Іду, шкутильгаю, спираюсь на костур
Та все мені легко, та все мені просто.
Все ближче і ближче моя Харківщина,
Омріяна серцем мала бптьківщина
Я хату покинув, пішов воювати,
Щоб лютого ворога бити і гнати,
Щоб квітла й надалі міцна і єдина,
Підтримана світом усім Україна.
Я бився півроку, я рани отримав,
Палав по шпиталях, та все ж не загинув.
Та все ж позабувши про рани і втому,
Долаю далеку дорогу додому.
В мішку військовому чисельні пакунки -
Старим і малечі у них подарунки.
Хоч сонце палає, хоч дощ застигає,
Ніде порятунку від них не шукаю.
А ось і стежина з дитинства знайома,
Я майже дістався вже рідного дому.
Крізь вікна означилась постать матусі...
-Стрічай, дорогенька, твій син повернувся.
Як швидко найдовші минають розлуки...
Артобстріли, сутички, хреснії муки.
Та вистояв гідно, здолав перепони,
Нехай посивіли юнацькії скроні.
Нестримність і радість у кожному русі.
Як затишно в теплих обіймах матусі.
Хай всі повернуться додому, Хоч не забудуть вони втому, Але під мирним небом краю І рани гояться,зникають. Пане Юрію,боляче та правдиво.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
