Із майбутнього листи – папірці, Чисті аркуші в тремтячій руці Пожалілись: збились на манівці… А були «орли», тепер – горобці… А були герої, браві бійці – Вірні друзі, парубки – молодці… А приходять зараз зовсім не ці, Бо минулі, справжні хлопці – мерці… Вічна пам*ять їм – сльоза на щоці, Помагає поглядати в приціл, Й чітко знати, хто «вовки» - хто «зайці», І навести вірну зброю на ціль. Що ж тепер?.. Тепер бездарні митці Приміряють штучні з терна вінці, (Рабська посмішка на ситім лиці), Й на голгофи штучні сходять в кінці. Але блискають з-за хмар промінці… Значить – зкурвились не всі посланці… І тримаю я в тремтячій руці Із майбутнього листи – папірці.
|