Ще в місті палять осінь, а за містом Вже йде зима… Холодним білим змістом Наповнює осиротілий світ, В якому я, у однині з собою, Самотність перемелюю з журбою На грубих жорнах посивілих літ. І спогади, мов борошно крізь сито, Всі до останнього, підуть зимі, як мито За ту веселу посмішку твою, За подих, погляд, чи єдине слово, Яке ніхто, ніяк, ніколи знову, Хай навіть у казковому краю, За всі скарби не зможе повторити! Бо серце, ще не стомлене любити, В уламках криги бачить тепле літо, І відчуває знов любов твою.
Що б не палили за містом, а дим від спаленого заповнює душу невловимим щемом... Декому вдається цей щем зловити. Нині - це ти, Сергію. Гарно вийшло, вправно.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
