Сидить синичка на сухому гіллі. Теплом останнім тішиться маленька. З зимою осінь дограє весілля І, ледь помітний, вітерець легенько Несе мої думки назад у літо, І в ту весну... Туди де, бравим кроком, Я - молодий гульвіса вештав світом І гордо відчував себе пророком! І в час, коли я йшов до п*єдесталу, Вона ховалась в листячко зелене, І для мого Всевишнього ставала Синичка ця милішою за мене.
Є і філософія також. Гарно, мені дуже сподобалось.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
