Сидить синичка на сухому гіллі. Теплом останнім тішиться маленька. З зимою осінь дограє весілля І, ледь помітний, вітерець легенько Несе мої думки назад у літо, І в ту весну... Туди де, бравим кроком, Я - молодий гульвіса вештав світом І гордо відчував себе пророком! І в час, коли я йшов до п*єдесталу, Вона ховалась в листячко зелене, І для мого Всевишнього ставала Синичка ця милішою за мене.
Є і філософія також. Гарно, мені дуже сподобалось.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
