БАЛАДА ПРО ЗВАЛЕНЕ ДЕРЕВО
Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало,спершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.
Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,
щось таємниче йому шептало.
А там. внизу -- прозаїчні будні,
турбот життєвих рутина сіра,
полює в сутінках звір на звіра
від днів вчорашніх. до днів майбутніх.
Упало. Корінь сточила зрада,
живцем розірвані жили-вени
кричать над вирвою німо, щемно,
ще кровоточить струмками рана.
Вершини в небі байдужо зверхні
не чують крику за шумом вітру,
чужі, далекі і непривітні
...А долом вогко заносить смертю.
ГіллЯ повалене кози топчуть,
снують мурахи зів'ялим листям,
та часом пташок у день імлистий
крилом невидимим затріпоче.
Та впало зріле, живе насіння,
промінням теплим удень зігрілось.
І в нім життя ожило несміло,
неначе дерева воскресіння!
Додав: vyacheslav1945 (26.11.2019)
| Автор: © В'ячеслав
Розміщено на сторінці : Семенко В'ячеслав
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1326 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")