Осінній сум. О синій,синій сум
Злетів на землю срібним павутинням.
Заплутався в деревах вітру шум
І розсипає жовте ластовиння.
Осінній сум. Осінній синій сум.
Ще не зів’яли літні акварелі.
Чого тоді розлив він свій безум,
Чом навіває думи невеселі?
Осінній сум. О синій сум душі
Лягає словом знову на папері.
Надтріснута струна бринить вже на межі
Де в небуття відкриті трохи двері.
Гарний вірш. Сподобався. Ось тільки у останньому рядку я б "трохи" замінив "навстіхж". Буде емоційніше і більш правдиво. Бо до "на межі" слово "трохи" не підходить.
Вибачайте. але я ще "навстіж" не поспішаю...і згідна, щоб в душі моїй було не так "емоційніше" , НУ...а "більш правдиво"- то мені вже зовсім КАПЕЦЬ!!! Далі по тексту - вже до кінця заплуталась... НАРАЗІ ДЯКУЮ!!!
Мені все гарно складається і звучить. Осінні наспіви... Бринить надтріснута струна... Вже скоро почорніє борозна. Прикрившись, заховається листва у дань самопожертви.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
!!!!!!
!!!!!!