Діти і дощ

Зайшла до нас лише у гості,

присіла в небі на помості

туманом оповита,

Не розуміє...дивні люди,

за що дощі мої не люблять?

чому вони сердиті?

Ще й всі торочать про негоду.

Хіба погана це погода?-

задумалася осінь...

-ані грози,ані морозу,

і плаче далі,ллються сльози

крізь неба сіру просінь.

Та ось почула ехо сміху,

зробила в небесах проріху,

примружилась щасливо:

Там діти бігали надворІ,

сміялися веселим хором,

ловили в жмені зливу.