|
Зміряний простір хвилин
Ніч відпускає зорею
В ранку промерзлого плин,
Що струменить над землею.
Роси сріблясті журбою -
Бісер присталих туманів,
Тихо пливуть над водою,
Мов сновидіння останні.
Ледве відчувши тепло
Пострілів теплих проміння,
Листя в танку попливло
Й горне в обійми коріння.
Кличуть у вирій ключі
Неба зів’ялого холод,
Що наче ковдра вночі
Щільно улігся навколо.
Зміряний простір хвилин
Осінь в туманах розвіє
Й сумом померзлих жоржин
Руна зимою засіє.
| 
у Вас 
1
