Осінній парк
(Із циклу «Осінні мотиви»)
Морози перші. Листя долі.
Стоять дерева зовсім голі.
Життя у парку колоритне
Уже змінило свої ритми.
Похнюпилися невеселі
Човни, ракети, каруселі.
Завмерли у чеканні літа -
Коли до них прилинуть діти.
Дістались часу на поталу
Всі звірі, зварені з металу:
Дракони, леви, крокодили.
По них недавно ще ходили
Дитячі ніжки. Час минає.
Їм в рот ніхто не заглядає,
Чи руку не сує сміливо.
Сумує, із металу диво!
Там, на алейці, молодята
Все ж так цілуються завзято,
Не помічаючи нікого,
Немов на них замкнулось коло!
Дві молодички, це дві мами,
Прогулюються з діточками.
Життя маленьких, мов у казці,
Тому ті тихо сплять в колясці.
Качок сім’я тут на ставу є
Вона і днює, і ночує.
Не хоче в вирій вилітати,
Мабуть, тут буде зимувати?
Ворон піднялась зграя в вишу,
Порушивши собою тишу.
Їм що? До чого їм звикати?
Чи вперше зиму зустрічати?
То ж хоч зима уже на носі
Життя продовжуються й досі!
Такий пейзаж передвечір’я
В останні дні передзимів’я.
23.11.201.р. Пилип Тихий
| 
та
у Вас 
0
