Дощ

І знову дощ! У травні так дощить!

Із неба ллється незкінченний струмінь.

Зелені перші сходи порішить

І ніжні квіточки – красуні.

І я під дощ попала,

Під безкінечний той потік.

І зачіска моя пропала,

Промокла з голови до ніг.

Та все ж іду ногами босими

По водяним слизьким доріжкам,

А верби вкриваються косами,

Сипле акація цвітом, як сніжками.

Згадую, як у дитинстві гуляла

Під теплим травневим дощем,

Як ніжками травичку м¢яла –

І до грудей підступає щем.

По тілу розливається стрімка вода,

А в серці: нотка звучить з минулого.

І не помітно: де сьоза, де крапля дощова,

Коли побачиш такого ж роззутого.

Що біжить під дощем напористим,

А навколо: грім – і ні душі.

І краплі тремтять намистом околистим

І тільки ми, у тім, такі смішні.                       

                                                 4.06.2008