Коли ще тільки у садах дерева Торкає тепле світло промінця, - Жага кохання – повінь березнева, Вривається нестримно у серця. Чуття шумлять, як діти гомінливі, В душі звучить невіданий мотив. Чекаємо ми всі нетерпеливо В житті буденнім незбагненних див. Навкруг струмує вічності напруга. Нам власна доля зовсім неясна. Іще край поля селянин без плуга, А в наших душах оранка – весна!..
Весна, Катю, є весна! Чуття переповнюють наші душі, рвуться на волю з року в рік саме в цей час. Перед чуттями і наш розум, часом, безсилий, вони просто втрачають керованість... Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
1
Котів люблять тільки хороші люди!:)