Ось знову ніч,мандрую на роботу, стежиною що в"ється попід парком, укрився кольором він біло-безтурботним, нічної тиші викарбовуючи марку. Окрай стежини,біло-веселкова стоїть підтопленою баба снігова, й лише за мить її німа промова, пройде у серці іскрами тепла. Кінець стежини,далі іде місто, повернусь до життя, пришвидшивши свій крок, й залишу спочивати у сяйві біло-чистім, у сяйві що нестримно так падає з зірок. А зранку,повертаючись додому, мій погляд барвами захопиться всеціло, Все той же парк,та зовсім незнайомий, постане кольором новим,бадьоро-білим.
| 
та
у Вас 
0
