Сонцеграй

Світить крізь віконце,
Прямо мені в очі,
Зимовеє сонце –
Засліпити хоче.

Може не сліпити,
Може запитати:
- Як було без мене
Ці дні коротати?-

Сонячним промінням
Вікна запалали.
Немов з діаманту –
Поля засіяли.

Льодові бурулі
Враз позолотились.
Інеєм покрите
Гілля засвітилось

Й тисячами іскор
До долу упаде,
Як якась пташина
На гіллячку сяде.

Капнуло із стріхи,
Голуби воркують,
Горобець цвірінька -
Потепління чують.

Хуга відшуміла –
Слава, тобі Боже!
Після днів похмурих
Потепліє може?

В чеканні стомились -
То ж радіють люди:
- Сонечко з’явилось!
Хай завжди так буде!

23.01.2010р.
Пилип Тихий