Сидить старенька зима
на сосновому дзИґлику
перед пічечкою без вогню –
гріється.
Така зАтишна, сива, красива,
сама.
Так їй сОлодко мріється.
Задивилася поглядом молодим
очей сльозливих,
і снуються вервечкою
одинокі чиїсь сліди
по білих її заметах
У весняні її
незабутні зливи…
Оце ж як була ще вона молодою…
Оце ж як була ще вона
проминулого Року – Весною…
Якою була ж вона
безтурботною і привітною,
юно зеленою
і щедро квітною.
Ніжний легіт
розчісував їй
русі плакучі коси,
а стежками пахучими,
як пряжене молоко,
усе суще ступало –
невагоме, щасливе і босе.
…Сидить тихенька добра зима
дивиться в пічечку без вогню –
солодко марить.
В неї дров нема,
в неї цукру нема.
На язичку свічечки
чорну каву
без цукру варить…
А вікон знадвору
вербовим котиком доторкається сніг,
притлумлює зір сльозливий
непрозІрчастим велюном.
Сповіщає нечутно про стежечку,
під самий бабцін поріг
пелюстками вишень і черемух
м‘ягенько встеляну.
Біля пічечки, лагідна, як кошеня,
на мить задрімає,
здригнеться…
А люди пліткують, що на Стрітення
старенька зима з молодою весною
жорстоко навІдмаш б‘ється.
А насправді бабця
ступить два кроки,
вигляне у віконце
і покличе тихенько:
-- Дитино, йди…
це вже твого щасливого
молодого Сонця
в білих моїх заметах
я бачу веселі сліди.
Почитала Вашого віршика і так щемно на душі зробилося, згадалася бабусина хатинка і вишенька біля самих її вікон... в останні роки свого життя бабуся по стіночці, спираючись на паличку виходила на поріг хатинки і досягала з деревця червоні маленькі ягідки, ласувала ними, а вони ледь не у саму хатинку дотягалися, наче шкодували стареньку... Дякую Вам, пані Валентино, за ці теплі спогади !
Дорога Наталю, щиро дякую вам за відгук серця Вашого, а ще, дозвольте приєднатися до хору тих шанованих односайтівців наших, хто вітає Вас з літературною нагородою. бажаю, щоб наступною у скорім часі відзнакою стала премія імені Володимира Сосюри, якщо така іще продовжує існувати... так мені чогось подобається саме ця премія... може тому, що Сосюра -- поет винятково ліричний... але якщо Вам більше до вподоби Шевченківська -- то хай буде по Вашому...
о... люблю самоцвіти -- особливо смарагди, рубіни, алмази, сердолики, онікси, топази -- і т.д. Люба Roksa, не відмовтеся ж прийняти од мене на знак симпатії пригорщу алмазних крихіток -- я розсиплю їх тільки для Вас по всіх снігових наметах... коли присвітить сонечко -- Ви їх одразу ж і побачите! знайте -- всі вони Ваші... а ще вони виявлять себе під місяцем уповні...
дякую, люба Наталю!давно підозріваю, що в мені недорозвинутий художник сидить видать, замість пензля, у якому йому відмовлено обставинами життя, він послуговується словом... я серйозно так себе розхвалюю... бо справді з Вами згодна... іще раз -- дякую Вам...
дякую, любий Pushok! красота -- це першопричина почуття любові до світу і всього в ньому за законами гармонії існуючого...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
1
5!!!!!
видать, замість пензля, у якому йому відмовлено обставинами життя, він послуговується словом... я серйозно так себе розхвалюю... 
бо справді з Вами згодна... іще раз -- дякую Вам...