Я забув твою посмішку, мамо. - Поезія Шевченко Тамари

Всього коментарів: 16
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 viktoria132 • 21:24, 23.02.2009 [Лінк на твір] Мені цей вірш дуже сподобався. Ніяких зауважень. На мою просто досконалий твір. МОЛОДЕЦЬ Аплодисменти стоячи 0Спам 2 shetamara • 16:04, 24.02.2009 [Лінк на твір] Дякую, Вікторіє. 0Спам 3 Sofi • 09:03, 26.02.2009 [Лінк на твір] У мене сльози навернулись, коли читала..... Так просто, так легко написано, а стільки правди життя і болю дитини...... Певне, саме тому я й не змогла поїхати за кордон від свого сина 0Спам 4 Sofi • 09:04, 26.02.2009 [Лінк на твір] Дякую Вам!!!!!!! 0Спам 5 shetamara • 12:27, 26.02.2009 [Лінк на твір] Так, Софіє, діти дуже страждають. Дякую за відгук і за розуміння, бо цей вірш написаний був давно, але були сумніви, чи зрозуміють? 0Спам 6 virchi • 15:51, 28.02.2009 [Лінк на твір] Звичайно зрозуміють! Такі твори не можна ховати від загалу! Молодець, що опублікували! Вірно каже пані Софія - як просто написано і як чуйно і правдиво... 0Спам 7 Did • 16:09, 28.02.2009 [Лінк на твір] Якою б гіркою вона не була, проте, це правда життя. Пригадався відразу В. Симоненко зі своїм дідом... Та і сам виріс без дідуся та батька. Люблю, коли в поезії вигадки небагато, коли починаєш перейматися чужими болями... По великому рахунку, чужого болю не повинно і бути. Біль - він один на всіх. Як і радість. Але це вже інша тема... Ось і весь мій коментар. 0Спам 8 shetamara • 21:05, 28.02.2009 [Лінк на твір] Дякую, Вікторе, за зворушливий коментар, у житті є багато гарного, але й нещастя та невдачі , нажаль, не усіх обминають. На особистому досвіді знаю. Але треба йти вперед і не падати духом. 0Спам 9 shetamara • 21:08, 28.02.2009 [Лінк на твір] І Вам, Василю, дякую за оцінку! 0Спам 10 COCODE • 00:18, 01.03.2009 [Лінк на твір] Я немаю слів. Я вражений. 0Спам 11 Did • 00:57, 01.03.2009 [Лінк на твір] Я у Литві лиш зрозумів, щ 0Спам 12 Did • 20:04, 01.03.2009 [Лінк на твір] ...Я у Литві лиш зрозумів, Що та земля і люба, й мила, Де ще не висох піт батьків, Де наших пращурів могили... Повертайтеся до рідного краю... Не подумки - наяву! Я це зміг зробити колись... 0Спам 13 shetamara • 22:31, 01.03.2009 [Лінк на твір] Бути українкою і робити добро для ії вихідців, прославляти і знайомити людей з моєю батьківщиною можна й далеко від неї. Є такі, що живуть вдома, та ганблять її. Стараюся робити усе, що можу для того, щоб про Україну уявляли хорошою державою із повноцінною культурою та творчими особистостями. Не можу повернутися додому, у мене тут сім"я, син росте. Не все так просто. 0Спам 14 COCODE • 15:25, 21.03.2009 [Лінк на твір] Знову прочитав цей вірш. Вже вкотре. Наскільки просто написано, але наскільки боляче. Аж моторошно робиться, немов дитина говорить біля мене. 0Спам 15 shetamara • 21:05, 21.03.2009 [Лінк на твір] Дякую, Мішо. 0 16 spydut • 18:40, 17.08.2021 [Лінк на твір] рідня і рідне у душі лежить

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі