Мов дружина, зняла всі прикраси... Не питай, що з тобою зроблю. Я не тільки тополі, а й ясен, Той що в лузі стоїть, запалю. Ти питаєш, що хочу від тебе На порозі чужої доби? Не скажу, здогадайся, так треба, Та люби мене, тільки люби! То сусідка навіює смуток, Бо краса її зовсім чужа, Ти ж не хочеш ні знати, ні чути, Що у Осені інша краса. То ж люби, хоч з обскубленим чубом, До ворожки дорогу забудь. Будь із Осінню ніжним і любим, Хай у серці лиш квіти цвітуть.
|