Коментувати також можна з та

Сб, 21/09/19, 10:56
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шевченко Тамари [56]
Василенко Любомир [35]
Опацький Михайло [36]
Луцкова Світлана [35]
Лях Руслан [19]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 462

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Італії категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Шевченко Тамари
 

Лиха без добра не буває
   Баба Валька була злісною самогонницею і що тільки із нею не робили: дільничий обшукував, «трусив», як у нас кажуть, і конфісковував її продукцію, а потім використовував за потребою; розбирали її поведінку на загальних сільських зборах у клубі, де на трибуну ставили самогонний апарат, а усі жертви, дружини п»яниць, лаяли «приватну підприємницю», як тільки могли. Але це в наш час вона могла б бути підприємницею, якби відкрила ліцензію на виробництво та продаж спиртного, а тоді, у сімдесятих роках, вона була злісною самогонницею.

Самотньою була Валька Чернівська, а як самотній без самогону прожити? Куди не кинься, а чоловічі руки у селі потрібні, кого не попроси про допомогу, треба могорич ставити. Так і розпочала вона свій бізнес. Міцна горілка у баби виходила, та ще й високої якості. Як розпробували її сільські чоловіки, то уже інші виробники зазнали збитків і втратили клієнтів. Усе саме собою вийшло, не винна вона. Та й довіряла баба Валька людям, у борг частенько давала, а постійним клієнтам ще й стіл накривала, щоб не відходячи від каси, як у нас кажуть.
Прийшов, якось із Армії Васька Кримчак, та такий гарний зробився, мужній, широкоплечий, що годі впізнати. Зібрав усіх хлопців, а випити немає що. От і придумали хлопці, як обдурити бабу Вальку. Прийшли до неї та й кажуть:
- Бабо Валю!
- Чого Вам? Якщо за горілкою прийшли, то ідіть геть, бо немає ще в мене, тільки вчора запарила, та й то трішечки, мов кіт наплакав, собі на розтирання готую. Той клятий дільничий усе забрав, а вчора п»яний ходив, як чіп, що й світу білого не бачив. І не залився? Та щоб він горілки ніколи в житті не бачив! Щоб його батьки горя не знали, - та й почала приказувати та бурчати, сердячись на свого запеклого ворога.
- Зупиніться, бабо, ми Вам новину прийшли розказати.
- Ну то кажіть, а то стоїте, як вкопані і мовчите, наче заціпило, - каже баба.
- Та ви ж і слова не даєте сказати. – Хлопці, перебиваючи один одного почали розказувати вигадану історію, як вчора начальник районної міліції приїхав у село і зустрів нашого дільничого п»яним, сьогодні вже підписав наказ про його звільнення, а новий дільничий щойно приїхав і узявся до роботи. – До речі, он він, бабо Валю, подивіться, ходить попід хати із списком самогонників і відразу їх арештовує.
- Ой, біда, біда мені, діточки мої. Що ж робити? – заголосила баба.
- Ми вам допоможемо, - кажуть хлопці, - якщо маєте горілку, то віддайте нам, а ми її на город, у кукурудзу занесемо, заховаємо. Дільничий ще молодий, досвіду не має, то не знайде.
Бачить баба Валька, а до її хати вже ворог підступає, та ще й у новому мундирі. «Вищого рангу, мабуть», подумала.
- Ідіть діточки мої, у комору, там старими куфайками накрита невеличка металева діжечка! Та вдвох беріть, щоб не надірвалися. Рятуйте мене, нещасну, а я вже вам віддячу! Побий мене кішка лапкою, віддячу!
Хлопці скоренько до комори, за «невеличку діжечку» та в кукурудзу, а потім через город і до річки. А коли «новий дільничий» завітав до баби Вальки, то вона, заради знайомства, приготувала йому торбу із харчами, бо хлопець молодий, одинокий, а їсти ж щось треба до першої зарплати. Вийшов Василь від баби із закускою на усю чесну компанію.
Вся молодь гуляла на зустрічі Васьки Кримчака, веселилися та співали біля річки до сходу сонця, а вранці, коли баба Валька вела на плавні припинати свого молоденького чорненького цапка, то побачила «нового дільничого», який хропів на старому рядні, а біля нього її спасителі. От вже лупила вона їх із просоння тоненькою лозиною, що й про цапка забула. Та нічого, бо цапок своїми ріжками так підганяв хлопців, що вони із переляку не зрозуміли, чи то сон, чи то вже так допилися, що чорти ввижаються. Так і віддячила баба Валька за допомогу.
Після тієї історії подружилися сільські хлопці із бабою, допомогають ій, коли треба, чи стріху підладнати, чи шулуминня (сухе кукурузяне бадилля) знести, чи кілочок на штахетках (на дерев»яній огорожі) прибити. Горілку вона майже не гонить, бо боїться арешту. Та й не треба більше її гнати, бо хлопці відвідують бабу, допомагають і вона не почуває себе такою самотньою, та й жіночки із нею тепер затоваришували.
Не даремно люди кажуть, що без лиха добра не буває.

Додав: shetamara (09/05/10)
 
Розміщено на сторінці: Поезія Шевченко Тамари
 
Переглянули твір - 1322 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 

Ключові (?): оповідка, самогонниця

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 17
avatar
1 COCODE • 23:02, 09/05/10
А могла б бути підприємниця hands hands hands
Це опис 70х років.......тепер все зовсім інакше.
avatar
2 shetamara • 23:12, 09/05/10
Міша, зараз уже за могорич ніхто й не працює, люди почали розуму набиратися.
Дякую за коментар.
avatar
3 allagrabinska • 23:24, 09/05/10
Сподобалось оповідання!!! hands
avatar
7 shetamara • 23:30, 09/05/10
Дякую!
avatar
4 45tom • 23:25, 09/05/10
Да, забув написати...Забираю до себе http://nathnennya.ucoz.ru/ з твого дозволу. hands
avatar
8 shetamara • 23:30, 09/05/10
Ми ж про це вже домовилися :)
avatar
5 COCODE • 23:26, 09/05/10
Звідки у тебе така інформація? У селах працюють, щей як. Рік назад я був тому свідок. Просто самогон стало не вигідно гнати. Простіше у магазині купити.....дешевше.
avatar
9 shetamara • 23:33, 09/05/10
Не те, що інформація, але мені так здалося, то мої спостереження. confu9
А історія правдива. Якщо хтось із знайомих прочитає, то впізнає головних персонажів.
avatar
6 shetamara • 23:29, 09/05/10
Пам"ятаю такі упаковки. :)
avatar
10 natalya-gurkina • 07:30, 10/05/10
5!)))))))
avatar
12 shetamara • 14:43, 10/05/10
Дякую, Наталочко!
avatar
11 Sofi • 08:25, 10/05/10
Класссссс!!!!!!!!!!!! hands hands hands hands hands hands hands hands hands hands hands hands hands hands 10-
avatar
13 shetamara • 14:44, 10/05/10
Спасибі! yes
avatar
14 octava • 23:09, 10/05/10
Побий мене кішка лапкою!.. tongue tongue tongue
avatar
16 shetamara • 22:13, 12/05/10
:)
avatar
15 Did • 07:27, 11/05/10
Приблизно так, ми теж виманювали у стареньких оковиту в селі після армії, часом, вдавалося...
Правду говорять: - Лиха без добра не буває!
Цікаво і гарно, читається дуже легко, отримуєш задоволення від прочитаного.
avatar
17 shetamara • 22:13, 12/05/10
up
Дякую, Вікторе.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Письмо Украины Крыму
00:04:47

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz