Сб, 02.11.2024, 23:30
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шевченко Тамари [56]
Василенко Любомир [35]
Опацький Михайло [36]
Луцкова Світлана [35]
Лях Руслан [24]
Опитування для Вас:
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 637

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Італії категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Шевченко Тамари
 

Два ковтки мінералки

ВОНА: Залетіла у вагон, коли вже було оголошено про відправлення потягу. Через метушню нічого не бачила перед очима, літня спека зовсім втомила, дуже хотілося щось перекусити, але грошей залишалося лише на пляшку мінералки. Добре, що хоч журнальчик прихопила, адже їхати цілу ніч, та й місце бічне в плацкарті, зовсім не пощастило з поїздкою! Одне тільки радує: завтра побачу мою шестирічну дочечку. Як я за нею сумую! Батько Ганни мав вже іншу сім'ю, тому прагнула огородити дитину увагою і турботою, відмовляючи собі в багатьох дрібницях.
Переодягнувшись у халатик і випивши два ковтки мінералки, опам'яталася.

ВІН: Ну ось, з усим упорався завчасно, встиг купити дещо для доньки і онука, бутерброди теж не забув, тепер їхатиму спокійно.
А це що таке? Якась пасажирка зачепила мене сумкою і навіть не вибачилася, усілася навпроти, невиховане дівчисько! Перебила всі мої думки про зустріч з донькою і онуком ... Хоча вона зовсім і нічого!

Вона: Ой, як добре, не вистачає для повного щастя тільки місця, щоб ноги простягнути. Але куди? Поряд весь час ходять пасажири, а навпроти, під столом, ноги мого сусіда... Стильні туфлі... Мої невчасно взуті капці поряд здаються бридкими каченятами. Хто ж їх володар? Вдаючи, що читаю журнальчик, я почала розглядати сусіда...

ВІН: Начебто і дівча, але вираз обличчя такий задумливий, а які у неї милі губки, на шиї ланцюжок із хрестиком, який упав в ущелинку між грудей. Як би я хотів опинитися на місці цього хрестика! Незнайомка ніяк не могла відсапатися і хрестик дуже спокусливо рухався в такт її дихання. Ніжки, в милих капцях, не знаходили собі місця, а засмагла шкіра вся палахкотіла жаром. Підняла б голову, зачиталася своїм журналом!

ВОНА: Я відчуваю погляд цього чоловіка, якийсь гордий, незалежний. Скільки років моєму сусідові? Волосся із сивиною, широкі плечі, спортивна статура... красивий! Везе ж деяким жінкам, таких мужиків собі знаходять! Раптом я відчула легкість і спокій поряд з цією людиною. Як все це пояснити? Такий красень! Дивиться на мене, а що він думає? Сидить тут якась незграбна пасажирка, тільки заважає. Так, так, саме так він і думає.

ВІН: Треба хоча б за пивцем у вагон-ресторан сходити, так і з сусідкою познайомлюся. А раптом вона скаже: "Чого тобі потрібно, дядьку?". Не мовчати ж усю дорогу!...
Після розлучення з дружиною мене завжди пригноблював мій вік. Ставало якось ніяково, коли внук називав дідусем, зовсім ще молодого чоловіка, а коли ми з донькою виходили гуляти всією сім'єю, люди думали, що ми сімейна пара.
Хто ж чекає цю дівчину вдома?

ВОНА: Яка приємна мені присутність цього незнайомця! Ну й нехай собі мовчить, а я тим часом піду до провідника за чаєм.
Коли я повернулася, мій сусід вже накрив столик і запросив скласти йому компанію. Навіщо відмовлятися, коли запрошує такий цікавий чоловік!

ВІН: Як з нею легко! Вона просто чудова і дуже цікава у спілкувнні.

ВОНА: Ми пробалакали багато годин, дізналися все один про одного і, здається, що для нас не було заборонених тем для розмов. Хіба вік що-небудь означає, не вважаючи, що моя донька і його внук однолітки.
ВІН: Вже три години ночі, може я дуже нав'язливий з своїми розмовами? Мені так хочеться обійняти цю милу жінку, прихилити до плеча і нікуди не відпускати ... Але що я їй можу дати? Гроші не так вже і важливі, а ось вік... Було б чудово вийти разом на одній зупинці, познайомити її із моїми рідними і бути завжди поряд...
Мрійник!

ВОНА: Сказав, що йде спати. А мені здалося, що він зацікавився мною... Приляжу і я, адже мені виходити через чотири години. Але спати зовсім не хочеться. Я чую його дихання. Чи спить він? Який він хороший! Якби цей чоловік покликав мене із собою, то я б прихопила доньку і побігла навіть за поїздом! Але... навіщо я йому, у нього і свого клопоту вистачає, та і з жінками, я думаю, проблем немає.

ВІН: Що ж придумати? Як її утримати? Адже піде, а я не знаю де її шукати. Може вона не захоче дати свій номер телефону?

ВОНА: Піду переодягнуся, скоро виходити. А не хочеться! Так би й їхала, знаючи, що він є поряд.

ВІН:....Написав їй на журналі свою адресу і номер телефону. Якщо зателефонує, значить немає сумнівів, вона вирішила. Хоча у такої, як вона, є купа молодих прихильників. Допоможу їй винести валізу із потягу, адже стоянка двадцять хвилин, є час.

ВОНА: Він ненавмисно торкнувся моєї руки і тремтіння пробило все тіло. Я йду... Все так просто... Ні, це не кінець, він написав свою адресу і телефон!
Постояли біля вагону мовчки, не дивлячись один на одного. Потім я пішла не обертаючись, тільки почула тихе, благальне: "Не забувай...". Я відчувала його погляд... Ні, я не хочу йти, я зателефоную тобі!

Він: Ці декілька хвилин біля вагону... Як я хотів її обійняти, поцілувати. Ні, я не міг, вона б не зрозуміла. Я чув запах її волосся, потім цей запах почав віддалятися разом із його господинею. Її хода така спокійна, хотілося наздогнати її, схопити на руки і ... вона пішла.

Вона: Я зупинилася на містку, коли потяг ще стояв, наші погляди зустрілися. Він чи махав на прощання, чи давав знак рукою, немов кликав: «Повернися!»
Може повернутися?
«Мама! Матуся!»,- почувся голос доньки, яка бігла із розгорнутими руками. Я навіть не помітила, коли потяг рушив.
ВІН: Коли дзвонив телефон, я біг до нього, як хлопчисько, я чекав її дзвінка, дзвінка тієї, яка ніколи не подзвонила...

Вона: Вдома, наговорившись з мамою і донькою, я розклала на місце речі. Щось не вистачало, так, так, де мій журнальчик? Журнальчик залишився на привокзальній лавці, на яку ми присіли, щоб попити води. Цей журнальчик я шукала разом з таксистом і пасажирами, що чекали маршрутку. Він зник, випарувався...
А щастя було таке можливе, як і два ковтки мінералки.

Додав: shetamara (28.05.2010)
 
Розміщено на сторінці: Поезія Шевченко Тамари

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3321 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 38
avatar
1 Sofi • 21:04, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Тамаро, ти так пишеш, що відірватись не хочу, не можу!
Хочу ще!!!!!!
Давай роман!
avatar
2 shetamara • 21:16, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Софійко, ну ти вже й загнула, роман відразу!
Спочатку оповіданнячко якесь удвох. Думай тему! up
avatar
3 Sofi • 21:31, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Не бери мене!
Я буду чорнуху писати, мене не можна в СОавтори))))
avatar
4 45tom • 21:40, 28.05.2010 [Лінк на твір]
У мене є тема! hands hands hands Про математичні тривимірові моделі та методи аналізу в’язких течій для аеродинамічного удосконалення вінців турбомашин, та вплив цих деталей на сучасну літературу . up
avatar
5 Sofi • 21:43, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Льошо, ау..... вєрніссь......
avatar
6 45tom • 21:45, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Я тут, нормальна тема!
avatar
То й я до Вас))) З математикою.. Можна?
avatar
7 shetamara • 22:01, 28.05.2010 [Лінк на твір]
1. Тривимірові моделі: 90-6--90 у нас не проходять, ми про свої писатимемо. confu9
2. Про аналіз в'язких течій подумаємо. Чому б і ні?
3. Аеродинамічність турбомашин - то вже після аналізів побичимо, що про них писати... yes
4. А їх вплив на сучасну літературу, так це факт, тут стільки лірики! tongue
avatar
Кхм... Мене страшенно зацікавив пункт №2... shy shy shy
avatar
31 shetamara • 00:03, 31.05.2010 [Лінк на твір]
Катрусю! Про пункт 2 тільки після візиту! :)
avatar
Дуже гарне оповідання!!! hands hands hands hands hands
Софійка права, відірватися неможливо... Продовження буде?... :)
avatar
9 shetamara • 22:07, 28.05.2010 [Лінк на твір]
:)
Якщо журнальчик знайде...
Дякую, Людо.
avatar
А ви допоможіть їй шукати, будь ласка... :)
avatar
11 shetamara • 22:15, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Якщо тільки для Вас і для Катрусі, бо вона категорично заявила, що кінцівку треба міняти.
То прийдеться допомогти шукати той журнальчик.
avatar
13 45tom • 22:46, 28.05.2010 [Лінк на твір]
Тамаро, а оповідання хороше!І дійсно продовжуй казку, хай буде хороший кінець!
avatar
16 shetamara • 14:22, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Якщо хочете продовження, то пишіть на конкурс. Цікаво було б почитати, я уявляють його чоловіки.
avatar
Тамарочко, дуже гарне оповідання! Мені здається, як буде продовження. то буде подібне на казку, а так жива правда. У житті рідко буває щасливий кінець. up
avatar
17 shetamara • 14:23, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Тепер усе у руках сайтівців. Хто хоче подовження, той нехай напише його. up
Дякую за коментар. :)
avatar
15 ЛюК • 05:53, 29.05.2010 [Лінк на твір]
А мені сподобалося й без "щасливого" кінця, тому що все й так було гарно. Така зустріч! Кілька годин позитиву - і все життя згадуєш (чи памятаєш!)...
avatar
18 shetamara • 14:32, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Я теж так думаю, Людо. Бо життя завжди має не тільки білі полоси, хто знає, що б там далі могло статися, а домріяти може кожен своє. yes
avatar
уууууууууууууууууууууууууууууууууууу
Не погоджуюся!!!!!!!!!!!!!!! Треба, щоб казка завжди була!!!!! Все життя!!!!!!!!!! smile smile smile
avatar
19 COCODE • 17:31, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Він задумливо дивився у вікно. Рік минув, Вона не позвонила. А поїзд віз його до доньки і онуки. Білет замовив ще місяць назад. На той самий поїзд, вагон і місце. Хоч воно і незручне, та захотілося саме це.
Рік минув, а він все не міг забути обличчя супутниці. Перед очима все ще цей звабливий рух грудей. Її голос снився йому майже щоночі. А цей навмисний дотик до неї......тіло добре памятає той струм, який його пройняв. І от.....минув рік. А Вона не позвонила. Та зрештою, мабуть і правильно. Вона молода, красива. Тільки немає крил. Це її єдиний недолік. Та й чи недолік? А може вони всетаки є, тільки добре замасковані?
Поїзд повільно почав стишувати хід. Це саме та станція, де сіла Вона.Він жадібно дивився у лиця людей на станції. Та її не було. Щось схоже на розпач оволоділо його серцем. І чомусь захотілося заплакати. Як же всетаки подурному все влаштовано. Цілком ймовірно, що щастя було близько, але це рік тому.
Пригадався запах її волося. І знову вже вкотре він відчув його майже реально...........Спогади перервав поштовх сумки у плече. От жеж ці роззяви, хоч би вибачити попросили. smile
Він відірвав погляд від вікна і............................а далі самі думайте кого він побачив tongue
avatar
20 shetamara • 18:34, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Міша, ну ти й молодець! Цікаво, є інтрига, та ще й яка! Трішки відрехтуй мову і на конкурс!
А читач який уважний, усі дрібнички запам"ятав"
avatar
Мішенька!! Я тебе люблю!!!!!!!! ОТ!!! Супер!!!!!!!!!! УРА!!!!!! tongue tongue tongue
avatar
36 COCODE • 01:02, 02.06.2010 [Лінк на твір]
ОЙ, КАТРУСЮЮЮЮЮЮ......ТИ ЩО СЕРЙОЗНО hands hands hands hands hands hands я про любов shy
avatar
21 COCODE • 18:43, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Ти смерті моєї хочеш? Як це я мову можу відрихтувати :) Ти ще скажи, щоб я розділові знаки правильно сам поставив confu9 Та я тоді у депресію точно впаду tongue

та які там дрібнички inverted так, деталі деякі respect
Том, то коли буде продовження?

avatar
22 shetamara • 19:08, 29.05.2010 [Лінк на твір]
Хотілося б почитати ваші пропозиції. Твоя мені сподобалася! up
Я вчора ввечері змінила закінчення історії, але покажу його після конкурсу.
avatar
23 COCODE • 00:04, 30.05.2010 [Лінк на твір]
Ой є confu9 confu9 confu9
Чесно кажучи, я вже навіть сюжет продовжив.Та твою згоду потрібно.......на допомогу respect respect tongue respect
avatar
28 shetamara • 11:18, 30.05.2010 [Лінк на твір]
Міша яка згода? Ти розміщуй, читачі побачуть, чи їм сподобалося!
avatar
29 Viktorivna • 17:41, 30.05.2010 [Лінк на твір]
Ну от! Усе стало на свої місця!!! я ж спочатку прочитала продовження, а потім основний твір. Я усьо понялА! Твір - супер, продовження - не дочекаюся, коментарі - :up:, особливо коментар Олексія з його аеродинамікою :confu9:... от хай сам розбирається і пише продовження. tongue Міша - молодець, зразу суть ухватив up
avatar
30 shetamara • 19:10, 30.05.2010 [Лінк на твір]
Після сьогоднішніх обговорень думала усе про цю "Мінералку", пішла сину розказати, пожалітися, щоб утішив синочок confu9 , а він якраз грав у відеогру на комп"ютері (уявть собі, у які ігри грають підлітки і такі ж фільми жахів чи драми дивляться). То він мені такі варіанти закінчення напридумував, що вагітним краще й не знати про них... Моя кінцівка у порівнянні із його варіантами, то ще щаслива посмішка долі.
avatar
цікаво. тепер зрозуміло що це за продовження))))))))
5!
avatar
33 shetamara • 21:23, 31.05.2010 [Лінк на твір]
Наталочко, та якби я їм вчора не віддала справу у свої руки,то вони б мене забанили! confu9
avatar
34 Did • 01:44, 01.06.2010 [Лінк на твір]
Довго збирався, але нарешті прочитав. Шкода героїв, правда. Хіба ти не могла чоловіка примусити написати номер телефона на чомусь іншому? Скілька раз сам записував на пачках цигарок, а потім викидав порожні коробки і тільки чухав дурну голову.
І сюжет сподобався, і написала вміло.
up hands yes
avatar
35 shetamara • 18:58, 01.06.2010 [Лінк на твір]
Вікторе, легше кинути палити, ніж передбачити усе в житті. :)
avatar
додала у афоризми, сподобалося!!!!
буль ласка допишіть в профілі своє прізвище, бо дуже незручно коли є лише нік і приходиться шукати.
avatar
38 shetamara • 10:39, 02.06.2010 [Лінк на твір]
up
Уже змінила, вже майже три роки тут, а ніхто не підказав...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz