Ой, як було в тій Умані красиво: Природа, друзі, парк, вода і пиво, А шашлики – не їла я смачніших, Від них пісні співалися гучніше, Сиділи слухачі там за кущами Підспівували тихо разом з нами. Я від закуски й досі умліваю, Як огірки Софійчині згадаю, Тонкі, товсті, короткі і не дуже, Нікого не залишили байдужим, А баклажан, що нам подарували... Як жаль, його на фото ми не зняли! Катання в лодках – теж пройшло чудово – Якби ви чули наші всі розмови, Болять щелепи досі ще від жартів, Що там казати? Їх почути варто! Мінялися майками і щітками, Усмішками, віршами і книжками, Співали всі, хто вміє і хто ні, Було із вами хороше мені Стрибати по каміннях, танцювати, Та час пройшов, лишилося чекати... Побачимося з вами ще не раз, Не треба тільки підганяти час!
Тамарочко, Ви тут стільки пригод про Умань розповіли, а про решту чого змовчали? Про прогулянку по стерні, про коней, про плечі і трасу:-):-):-)хі-хі Цьом.
Ех, я би з вами також заспівала!.. Хоч в Умані ні разу не бувала. Побачити хотілось би всіх вас, та видно не прийшов іще мій час! Тамарочко, гарні спогади, аж завидки беруть!!!
Аллочко, колись і Ви приїдете, от побачите. Коли вони усі збиралися у січні на презентції Катрусиної книжки, то я теж сумувала, що мене немає. Та мрії збуваються!
Ага, Тамарочко) Я пам'ятаю, та й всі, хто був у січні, теж мають пам'ятати: дзвоню я Вам, усі щасливими голосами передають Вам привіт, усі радіють і сміються, а Ви мені в трубку: ну і навіщо ти мені подзвонила!!! А нам так Вас тоді не вистачало, як тепер не вистачало Луцкової, Кузана, Оксанки, Свіланки Кедик...
Все правда, вигадки зовсім немає у вірші, кажу, як очевидець. Це ж треба було приїхати до Умані тобі, Тамаро, щоб нарешті дізнатися про те, як гарно ти вмієш співати. А якби ще якусь добу погостили у Софії, то, може, у комусь також невідомі йому самому якісь здібності відкрилися?.. Шкода, що так мало було часу, жаль, що так швидко настав час спогадів...
Варто було їхати в Умань, щоб почути Вашу похвалу щодо мого співу... Я старалася співати тихенько, а потім забувала і починала горлати разом із усіма. Час пролетів і ми не заспівали наших, а точніше Ваших і Катрусиних пісень. Наступного разу співатимемо їх у першу чергу!
Розумію Ваші почуття,Андрію. Вони збиралися ще й у січні, а я не змола приїхати, то теж сумувала.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Раз так згадуєш 
А якби ще якусь добу погостили у Софії, то, може, у комусь також невідомі йому самому якісь здібності відкрилися?.. 
