Коментувати також можна з та

Сб, 21/09/19, 21:21
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Шевченко Тамари [56]
Василенко Любомир [35]
Опацький Михайло [36]
Луцкова Світлана [35]
Лях Руслан [19]
Опитування для Вас:
У Вас є власний сайт?
Всего ответов: 547

І як без статистики?
загрузка...
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Італії категорії та розділи української поезії, українська проза Поезія Шевченко Тамари
 

Потяг кольорів райдуги

За день сніг трішки розтанув, а тепер покрився тонким шаром льоду, який розламувався під ногами і вода чвакотіла навіть у чобітках. Дорога була слизькою. До відправлення потягу залишилася лише година, тому треба поспішати, щоб знайти автобусну зупинку, дочекатися автобуса і вчасно потрапити на залізничну станцію. Вперше у житті бігла, неначе за мною гналося сто вовків, і думала у паніці:
- Що краще: запізнитися на потяг, чи устигнути? .
- Дивачка! – казав мені внутрішній голос, - навіщо тоді поспішати, якщо хочеш запізнитися?
Та я не знала, чого хочу, поки не просковзнулася і не впала прямо у замерзлу калюжу, а якщо точніше, то вона була замерзлою, поки я у неї не сіла із розгону... Це допомогло визначитися, що ж все-таки краще...
У автобусі від мокрого одягу стало ще холодніше, ледве дістала гроші із гаманця замерзлими руками і відчула, що моя спідниця була твердою. Кажуть, що бажання, які людина загадує напередодні Нового року, можуть здійснитися. Я їх мала аж три! Якщо б іще вчора загадала любові, вчасної заробітньої плати і здоров»я усім моїм рідним, то сьогодні у мене на першому плані було зовсім інше:
- Зігрітися.
- Напитися гарячого чаю.
- Поспати.
Знала, що усе це може здійснитися, якщо автобус вчасно довезе мене до залізниці, тому дивилася на водія жалібними очима, він це помітив і почав підморгувати, зазираючи у люстерко. Від цього стало трішечки веселіше і, навіть, тепліше.
Диваки ці люди! Нехай мені було призначено тридцять першого грудня о 16.00 ділову і невідкладну зустріч у Києві, а от вони куди їдуть? Сиділи б собі вдома біля своїх дружин, чоловіків, дітей, коханих! Так ні, стоять тут у чергах, а скоро ж Новий рік...
У вагоні було тепло, затишно і безлюдно. Молода провідниця подивилася на мене із співчуттям, дала постільну білизну і аж дві ковдри, потім принесла чай із лимоном. У тепленькому купе, переодягнена у сухий одяг та ще й із стаканом гарячого солодкого чаю з лимоном, я почувала себе на сьомому небі від щастя та насолоди! Що мені до тих салатів-олів»є, якими будуть натовкувати себе якісь незнайомі мені кияни? А я їм ще сьогодні вранці заздрила! Нехай їдять і п»ють, а потім розказуватимуть друзям, що перепили, переїли, пересвяткували, начудили, полюбилися, посварилися, натанцювалися і наспівалися. Хіба це так важливо? Щороку одне й те ж саме...
А от я... Два бажання вже здійснилися. Залишилося замкнутися у вагоні і заснути, але дотягнутися до дверей вже не було сили. Минулої ночі мала сімейну пару в купе, які гарненько повечеряли, потім цілу ніч у дружини гучно працював шлунок, а чоловік хропів, що від тих звуків здригався цілий вагон, неначе грав оркестр якусь противну і нудну мелодію. А сьогодні – усе для мене, немов їду в якомусь елітному приватному потязі.
Чи справді я насолоджувалася тим, що їду сама в новорічну ніч, що мої рідні святкують там, у Миколаєві, без мене, а якщо точніше - я без них?
- Мені так хочеться свята...
- Спи і не переймайся, бо знову будеш себе жаліти, а від цого не покращає, - казав внутрішній голос.
Стукіт коліс наспівував незвичайну новорічну колискову, вагон колихався у такт мелодії, лимонна шкірочка пахла на столику, зовсім біля подушки, як у справжнє свято, за зачиненими дверима чулися чиїсь кроки... Це сон, чи дійсність?

*«А вагонні колеса вистукують час,
Я хотіла змінитись не два і не раз!
Я хотіла у теплому домі вночі
До нового життя підібрати ключі...»

- Дівчино, дівчино, прокидайтеся, бо цілий рік проспите! – два молодики легенько штовхали мене у плече, а я не хотіла прокидатися, бо боялася, що це сон. Та хлопці були із тих, хто не відступає і все-таки змогли відкрити мені очі: на столику зникла лимонна шкірочка, стакан недопитого чаю, надкушений пиріжок із маком, а на їх місці стояла пляшка шампанського, олів»є у пластиковому лоточку, сітка із апельсинами і ще якісь запашні наїдки загорнуті у білий папір, а на верхній полиці лежала гітара.
- Ну все! - подумала, - мабуть я хвора і це мені ввижається....
- Розслабся, - сказав мій внутрішній голос, - і зізнайся сама собі, яке було третє бажання?
Спробувала щипнути себе за вухо – боляче, то я не сплю? Котра година? Хто вони, мої сусіди?
Тим часом хлопці прибирали свої валізи, переодягалися, говорили про щось між собою, жартували. До Нового року залишилося дві години.
Як проведеш новорічну ніч так і... Ні! Я не хотіла, щоб такі гарні хлопці цілий рік провели із Бабою Ягою, тому скоренько пішла умиватися, а потім, у пустому чужому купе, «навела свою красу». Треба ж подумати і про ближніх! А попереду ще ціла ніч!
Тоді, ще у Старому році, ми встигли познайомитися: Сашко та Андрій – вчителі, але у свята підпрацьовували артистами і їхали до мого міста на новорічні аматорські вистави. Машина із різними костюмами та ще трьома товаришами вирушила ще зранку, але хлопці цим не переймалися:

*«Стривай, паровозе, не грюкайте колеса,
Кондукторе натисніть на гальма...» - лунала їхня пісня на весь вагон.

На звуки гітари до нас попросилися ще три дівчини – студентки, які не встигли вчасно купити білети, а залишатися у гуртожитку на свята голодними зовсім не хотілося. Провідниця забула про своїх пасажирів і веселилася із якимось колегою:

«Видзвонюють лунко колеса,
летять і летять поїзди
зі Львова на Прагу й Одесу...» - наспівував Андрій, а ми підтягували і повторювали цензурні і нецензурні слова разом із ним. Ніколи не чула цієї пісні ні раніше, ні потім, не знаю її автора, а от виконавці запам»яталися назавжди.

О дванадцятій, під бій годинника, ми нарахували у «вагоні – рукавичці» десять чоловік, а далі... Не буду розказувати, що було далі, бо із дванадцятьма ударами усе тільки починалося...

«Блакитний вагон біжить-хитається» - здавалося, що уже співав весь потяг....
Чому крокодил Гена згадував саме блакитний вагон? Бо у дореволюційні часи у цей колір фарбували вагони-салони для важливих і знатних пасажирів із високими чинами. Коли, ще п»ять годин тому я почувала себе найнещаснішою людиною в світі, то зовсім не подивилася, якого кольору був мій вагон, не знаю, які чини носять пасажири цього вагону, але тепер я бачила життя у яскравих кольорах, тому не виключно, що вагони потягу були кольорів райдуги.
Малесенького купейного столика нам було замало, місця також, але вистачило пісень і сміху на цілу новорічну ніч. Ми зустрічали і проводжали кожного, хто заходив і виходив від нас із піснями і, здавалося, що потяг летів із швидкістю часу, бо ніхто й не помітив, коли уранці він зупинився на кінцевій.
Ще з дитинства на Новий рік я загадую бажання, завжди їх маю багато, щоб було на всяк випадок, і деякі із них збуваються, як і тієї ночі. А ще знаю: якщо у житті з»явилася чорна смуга, то вірте, що після неї обов»язково буде... райдуга.


P.S. Якщо комусь здався сумнівним той факт, що ділова зустріч призначена у передсвятковий день, та ще й під вечір, то Ви маєте рацію, я б теж сумнівалася, якби це не була зустріч у італійському посольстві, а там не існує передсвяткових і післясвяткових робочих днів...

* Слова із пісні «Танцівниця» Слова: З. Гладка, Музика: Б. Яцків
*Стривай, паровозе! Переклад "Vopli Vidopliassova"


Додав: shetamara (19/12/10) | Автор: © Тамара Шевченко
 
Розміщено на сторінці: Поезія Шевченко Тамари
 
Переглянули твір - 2392 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 16
avatar
1 Did • 12:44, 20/12/10
Колись також новорічну ніч провів у потязі Вільнюс - Львів, було дуже весело, ніхто не спав у напівпорожньому вагоні, крім мого малого сина... up hands yes
avatar
4 shetamara • 21:33, 20/12/10
:) Буває.
А Ваш син знав тоді, що ще багато попереді Нових років святкуватиме. yes
Дякую!
avatar
8 Did • 10:20, 21/12/10
Певно знав, адже йому уже шість років було. Він ще дуже хвилювася тоді, пам'ятаю, що ми до Львова без гостинців приїдемо... tongue confu9 yes
avatar
2 allagrabinska • 18:12, 20/12/10
Класне оповідання!!! Хай здійснюються Ваші мрії завжди!!! hands hands hands hands hands
avatar
5 shetamara • 21:33, 20/12/10
І Ваші, Алло! А також усіх авторів і читачів!
Вітаю!
avatar
3 natalya-gurkina • 21:07, 20/12/10
класно!)))))) 5!
avatar
6 shetamara • 21:34, 20/12/10
Дякую!
avatar
7 ЛюК • 21:54, 20/12/10
І чого тільки не трапляється в новорічну ніч. Від сьогодні і я загадуватиму багато бажань. Мо' якесь і здійсниться. hands
avatar
13 shetamara • 20:17, 21/12/10
Людо, загадуйте бажання і не тільки на Новий рік. yes
Головне - вірити у них, щось та й збудеться up
avatar
9 jakov-buga • 12:29, 21/12/10
Прочитав із величезним задоволенням легко і без рекламної паузи... hands hands hands hands
avatar
11 shetamara • 20:15, 21/12/10
:) Тішуся, що Вам сподобалося. Бо від зоркого ока пана Якова начого просто так не пройде up
avatar
10 Medbrat • 15:00, 21/12/10
Тамаро це просто прекрасно . Пахне оптимізмом із усіх рядків inverted up
avatar
12 shetamara • 20:15, 21/12/10
Дякую, старалася. yes
avatar
14 oglapshun • 11:44, 22/12/10
Мені дуже імпонують люди (літ.герої), що в екстремальних ситуаціях не втрачають почуття гумору, не гундосять, не псують гарну компанію. А в Новорічну ніч це просто не припустимо!
Переконливо, динамічно, з гумором!
avatar
15 Pylyp • 18:31, 22/12/10
Образно, достовірно, немов я теж був у тому купе!
hands
avatar
16 shetamara • 21:45, 22/12/10
Може Ви там і справді були? confu9


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
НЕ ЗРАДЖУЙ
00:01:02

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz