|
|
Вірші про дощ
| |
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 00:17 | Message # 1 |
|
| У цій темі публікуються вірші про дощ українською, російською та іншими мовами. Власні українські вірші про ліс бажано публікувати у спеціально створеній темі каталогу " ПОЕЗІЯ та ПРОЗА", що знаходиться за цим лінком: вірші про природу (там отримаєте більше коментарів/рецензій від наших користувачів сайту)
Attachment:
8097117.gif
(191.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 01:09 | Message # 16 |
|
| Микола Вінграновський
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
Побуровіла нехворощ,
Вода на зиму сіла.
Піввітру пахло ще теплом,
Та інша ж половина
Ішла вже з білим рюкзаком,
Тонка зігнулась спина.
Якийсь дідок-перестрибок
Не на коні, не в човні
З'явивсь з-під хмари, і листок
Здмухнув собі зі скроні.
І враз на землю він побіг
З-під хмари, вітром здутий:
Одна нога узута в сніг,
Друга у дощ узута.
При зимі-осені-весні
Розхитуючи кладку,
Біг дід мій здалеку мені
Чорнявим хлопченятком.
З усіх своїх далеких ніг
Він біг на силу всеньку,
Біг і співав: то дощ, то сніг
І я – твій дід маленький!
http://virchi.narod.ru/poeziya/vinganovskiy.htm#to-doch
Attachment:
6702784.jpg
(118.1 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 01:11 | Message # 17 |
|
| МИКОЛА РУДЕНКО
Дощ липневий, примруживши вії,
З лісу виглянув - і пішов...
Зав'юнились рухливі змії
З-під іскристих його підошов.
За плечима у нього не злидні,
Не повчання нудні, неживі -
Блискавиці горять кулевидні:
Гульк - і котяться по траві.
Вибухають у гіллі рясному
І гримлять в заозерній імлі, -
І ураз дідуганчики-гноми
Виростають із-під землі.
Ген біжать, і трясуть горбами,
І танцюють обабіч тропи,
І лишаються в лісі грибами...
...Доню, кошика прихопи.
http://virchi.narod.ru/poeziya/rudenko.htm#doj
Attachment:
4592701.jpg
(7.6 Kb)
·
1600210.gif
(317.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:35 | Message # 18 |
|
| Наталія Білоцерківець
ДОЩ
У Львові уночі брудні ритмічні хвилі
Травневого дощу, потоки пелюсток,
І всюди біль тупий у стисненому тілі,
Образа і печаль...
Який порочний страх на стінах, на підлозі!
Потоки млявих уст...
Між сплетених кісток стоять холодні сльози,
Шумить повільна сталь.
У Львові уночі, під шум дощу і болю,
У іншому житті ми будемо з тобою
Чистіші за дітей, що рано спать лягли.
Десь баряться батьки, а на сорочки білі
Уже пливуть, пливуть ритмічні хвилі зливи –
Але не скажуть нам, як близько ми були.
http://virchi.narod.ru/poeziya/bilozzerkivez.htm#doch
Attachment:
0839778.jpg
(7.8 Kb)
·
0615403.jpg
(48.8 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:37 | Message # 19 |
|
| Наталія Білоцерківець
ЛИСТОПАД
І день минув, і вересень минув,
і все минуло. ТА пора настала,
я знаю: ТА пора прийшла. Прийшла дощами,
заплаканими сірими кущами
акації, шипшини та бузку
і вовчих ягід.
Пізно уночі
в самотності додому ідучи,
і парасолю в мокрому дощі
натомлено піднявши над собою,
і до під'їзду входячи, де ліфт
зіпсований, а сходи пахнуть псом
бродячим і сумним собачим сном
зникають на горищі,–
там поволі
в самотності я двері відмикаю
і знаю, повертаючи ключі:
це ТА пора. Хто жде мене вночі,
яка велика тінь якої долі?
...Тоді ще тільки перший листопад
виходив на пустельні тротуари
і цілував у груди дерева. Тоді мій друг
далекий – відчував мої печалі
на віддалі двох поїздів нічних,
і старанно писав листи, і в сад
виходив, щоб обличчя схолодити
об мокрий дощ, і листя брав до рук,
і цілував у груди дерева.
Непевний стук
тоді мене тривожив опівночі,
і, сторожко розплющуючи очі,
я бачу: наче світло витіка
із вен у ліктях, кинутих беззвучно,
і оплива...
і мариться мені:
я захлинусь тим світлом неминуче –
ледь повернувши голову у сні.
...Акації, шипшини та бузку
і вовчих ягід ніжні силуети,
сомнамбулічний джаз – осінній дощ,
пізньоосіння ніч. Порою ТОЮ
в самотності ідуть вони за мною,
і вени в ліктях в мокрому дощі
беззвучно відкривають над собою,
і опливає світло...
Листопад –
на віддалі двох поїздів нічних
далекий друг – непевний стук – поволі
на сходах повертаючи ключі,
я знаю: тільки голову у сні –
і захлинусь...
І мариться мені:
це ТА пора. Хто жде мене вночі,
яка велика тінь якої долі?
...Невже іще тоді, коли – любив? –
в дитинстві жовтим склом порізать пальчик
і стежити, як ніжна кров тремтить,
мов дощик був червоний і згубив
росу червону – скло на сонці сяє,
і цілий світ у жовтім склі лежить,
а бинт темніє і пересихає,–
невже так формувалася тоді
готовність біль загоювати грою?
Гра променів на склі – передусім!
Від пальчика – до вен, відкритих в тузі!
Так, музика передусім! О друзі,
Передусім по є з і я...
Так тінь
чужими промовля мені устами
святу неправду... Ах, за склом ламким –
за ніжним голосом – ті ж лікті у бинті,
і рот, як бинт – із темними краями!
...Ходімо по скривавлених бинтах,
по ніжних звуках місячного світла,
ходім туди, де світлі черепи
лежать в полях під чорною землею,
ходім туди, де світлі немовлята
гойдаються у павутинні снів.
Ходімо і ведімо за собою
акацію, шипшину, батьківщину,
будинок і собаку, листопад
найперший, другий, третій – і четвертий,
закручений у вихор, і у вітер,
і перший сніг...
Веди мене рукою
у чорній рукавичці – атрибут
романтики, поезії і джазу –
нерегулярна ритміка, мінор,
сомнамбулічний джаз, останній дощ
і перший сніг.
...Вже зовсім як у сні,
вже не йдучи – летімо через ніч,
обличчям захлинаючись під снігом,
що оплива з беззвучних наших ліктів.
Ця слабкість, ця волога, ця віддача
на темну землю ніжно опада,
в очницях світлих черепів проплаче
і в материнських лонах загойда
дітей, ще не народжених,
вода.
Вода замість землі і світло замість
повітря – сніг п'янить, як хлороформ,-
з води і світла проступає зав'язь
пульсуючих, потужних, пружних форм.
Вода і світло – ось першооснова!
Любов і біль – поезії закон!
І вогку кров просвітленого слова
я злизую осмаглим язиком.
Вже наростає стримано і тихо
пульсуючий, потужний, пружний ритм;
вода животворяща першим снігом
омиє вени грубої кори;
химерна тінь повернеться у книгу
і рукавички скине в чорний шрифт –
і знов кінець повториться назад,
в початок.
Так скінчиться листопад.
http://virchi.narod.ru/poeziya/bilozzerkivez.htm#listopad
Attachment:
8314033.jpg
(18.4 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:38 | Message # 20 |
|
| ЛЮБОВ ДОЛИК
ПІД ШЕПІТ ДОЩУ
Вночі прокинулась від голосу дощу –
Він за вікном шептав свої молитви.
Молився ворожбит мій і віщун
За землю і людей, і світ цей безпросвітний.
І я очищена уранці піднялась,
Як молода трава на згарищі зчорнілім.
Терзань і сумнівів розсіялась імла –
Прийшов розрадник, дорогий і милий.
Рятує і лікує він мене.
Його вода – моїй душі бальзами.
А біль усе одно не обминеш.
Малює дощ портрет сльози в віконній рамі.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/dolik.html#pid-chepit
Attachment:
9632331.jpg
(15.6 Kb)
·
0929362.jpg
(183.7 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:41 | Message # 21 |
|
| ЛЮБОВ ДОЛИК
***
Дощик прощально
Обнявся із літом.
І теплим,
І ніжним він був,
І тендітним.
А за ним злетіли
Шурхоти веселі –
То листки пожовкли,
Сіли в каруселі.
На осіннє свято
Полетіли з вітром –
Колисати небо,
Землю золотити.
Attachment:
0175385.jpg
(61.2 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:44 | Message # 22 |
|
| Олександр Вертіль
ДОЩ
Пішов. Пішов... Пішов... Нікуди не заверне,
Бігцем пролопотів по лугу навпрошки.
Ввігнав тугі цвяхи у дзеркало озерне,–
Із присвистом тонким осколяться шляпки.
Схилився очерет. На вітрові тремтяче
Тоненьке лезо хвилю цілує й холодить.
Скалки одна в одну вливаються, неначе
Утворюють стрімку мозаїку води.
http://virchi.narod.ru/poeziya/vertil.htm#dosh
Attachment:
4174099.jpg
(7.6 Kb)
·
3544792.jpg
(79.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:46 | Message # 23 |
|
| ***
Травнева ніч дощами вмита,
Зірки і яблуні цвітуть.
Із молодим зелом щомиті
Я струменію і росту.
Здається, простору замало,
Іще один-единий крок –
Найдальшу зіроньку дістану,
Торкнусь гарячих пелюсток.
А вже потому, серед буднів,
Коли затихне давній щем,
Валіза – полум'я остудить,
Зоря – у пальці запече.
http://virchi.narod.ru/poeziya/vertil.htm#travneva-nich
Attachment:
0166915.jpg
(104.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:48 | Message # 24 |
|
| НІНА ГОРИК
Цей дощ – сліпий. Іде собі над шляхом,
Як хлопчик, що від матері утік,
Легких, принадних прагнучи утіх,
Не переляканий ніяким ляком.
Сліпий собі.
Від хмари геть одбивсь,
Та він – її веселий відголосок.
І сонце щедре і простоволосе
Йому вже сушить п'яти голубі.
Та він періщить! Ще не відступив,
Ще сонцеві доказує незгоду.
Але ніхто ніде серед народу
Ніколи сонце не назвав сліпим.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/gorik-.html#doch
Attachment:
6749400.jpg
(243.8 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:52 | Message # 25 |
|
| Глущенко Юлія
ДОЩ
Краплями-сльозами ллється дощ рясний,
Падає на землю, на листок сухий.
Заховав калюжі у пожовклий ліс –
На сріблястих капелях осінь нам приніс.
http://virchi.narod.ru/poeziya/glyshenko.htm#doj
Attachment:
4022477.jpg
(297.4 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:54 | Message # 26 |
|
| Ганна Кревська
***
А дощ ішов. Ні, захлинавсь у ринвах.
Потоками закручував сміття.
Ти залишився. Я у тім не винна.
Це просто дощ іти не перестав.
Скінчилась кава, і слова скінчились,
І краплі розбиваються об дах,
Очікує на відповідь чи милість
Твоє повітря на моїх устах.
Це дощ на двох. Ні стіни, ні завіси,
І одяг теж його не зупиняв.
О, як він спрагло поміж нас пролився,
Які краплини влучні підібрав!
Це потім він зрівняє тротуари,
Не вийдуть в місто завтра двірники.
Прощання після зливи не поранить
Моєї сонної, вологої руки.
http://virchi.narod.ru/poeziya/ridkray/krevska.htm#doch
Attachment:
8525343.jpg
(4.5 Kb)
·
6921212.jpg
(30.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 22:55 | Message # 27 |
|
| Віра Казидуб
***
Монотонно, без шику й блиску,
Урочисто, немов хорал,
Дощ ішов неймовірно близько
І з асфальту сліди збирав.
А назустріч - швидка й велика
Йшла байдужості течія.
І заходились німо криком
Два самітники - дощ і я.
Він підстрибував тротуаром,
Він жахався чужих облич.
Ми були з ним чудова пара
В цю холодну серпневу ніч.
Тротуаром, по брівці, скраю...
О, думок моїх круговерть...
Він минає, уже минає,
Іще трохи - і піде геть...
Він звучав мені мов соната.
Він був рідний мені, мов брат.
Мене знову чекала втрата
У шерензі щоденних втрат...
Щировірна, немов собака,
Я здригнулась в пітьмі густій -
Дощ ішов запитальним знаком,
Він гукав мені: «Йди, не стій!»
Я стояла, відчувши раптом
Біль сирітства в душі німій.
Бо його забирає натовп
І вже навіть цей дощ - не мій.
http://virchi.narod.ru/poeziya/ridkray/kazidyb.htm#monotonno
Attachment:
5815436.jpg
(4.8 Kb)
·
1234719.jpg
(151.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 23:04 | Message # 28 |
|
| Людмила Гребенщикова
Майский дождь
Cо мною в доме только ночь, и смех
частит дыханье. Только ночь и легкость.
О подоконник обопрусь, и локоть
уйдет во тьму пушистую, как в мех.
Снаружи будто маленький артист
ликует, губы обжигая горном,
и нежность режет и щекочет горло,
глоток ее нарзанно остр и чист.
Я – за рукав горниста: не спеши,
проверь еще раз мир на цвет и запах,
не может так опасно, так внезапно
прерваться запустение души,
не может так обильно, без труда
родник улыбки на лице открыться...
Но, вверх задрав пылающее рыльце,
настойчиво трубит свое труба.
Пусть будет так, как хочешь ты. С утра,
сквозь частоколы ливня пробираясь,
в ненастный свет бесстрашно углубляясь,
пересекаю озера двора,
на площади стою, как на лугу,
средь светофоров маково тревожных...
Смешно, что дел так много неотложных,
а я за ум приняться не могу.
www.romanticpoems.ru/stihi/maiskii-dozhd
Attachment:
0182078.jpg
(34.7 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 23:06 | Message # 29 |
|
| Майский дождь
Серый Сергеев
Проснусь однажды.....
а за окном горячий,
долгожданный, теплый май.
И ты придешь -
с небесным скрипом.
Первый дождь.
С собою свежесть принесешь
Сон на балконе чист и свеж.
При свете дремлющей Луны,
к тебе заглянут ласковые сны
и прогрохочет первый гром
о том, о сем
на пару с майским ветерком.
Проснусь однажды....
звезды будут так близки
на расстоянии моей мечты
ты прогремишь,
забрызжут каплями в лицо
мечты... о том, о сем))))
и вместе мы уснем
под майским проливным дождем))))
зы: а за окном - пьянварь )
все тот же дождь,
но - в январе,
бесшумный дождь во сне.
Метель уныло стонет во дворе
снежинки тают на стекле...
www.stihi.ru/2009/01/09/834
Attachment:
1250607.jpg
(54.2 Kb)
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 11.04.2012, 23:08 | Message # 30 |
|
| Людмила Кулагина
Майский дождь
Размокропогодилось. С утра
Льёт и льёт вода с небесных бочек,
Заливая веси, города,
В лужах ставя капли многоточий.
И какой-то странный «парковод»
На газон пришёл, жужжит косилкой.
Шинами шурша, сквозь толщу вод
Мчат машины. Каждой мелкой жилкой
Вздрагивают листья от дождя,
От прерывно-непрерывных капель.
Дождь идёт, одно и то ж твердя.
В небе нет ни журавлей, ни цапель,
Лишь синицей быт в душе свистит,
Да свербит газонная жужжалка.
Жизнь сквозь лужи, как авто, летит,
Но сегодня мне её не жалко.
Потому что это – майский дождь,
Потому, что завтра будет вёдро,
И чего-то вновь от лета ждёшь,
И прохладой день встречает бодрой.
26 мая 2008 г.
www.grafomanov.net/poems/view_poem/223923/
Attachment:
3573083.jpg
(38.8 Kb)
|
|
|
|
|
|
|
|
