|
|
Вірші про хліб, вірші про хліборобів
| |
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 20:54 | Message # 1 |
|
| У цій темі публікуються вірші про хліборобів та вірші про хліб українською, російською та іншими мовами. Власні вірші про хліб та хліробів бажано публікувати у спеціально створеній темі каталогу " ПОЕЗІЯ та ПРОЗА", що знаходиться за цим лінком: [blink] ВІРШІ про ПРОФЕСІЇ[/blink] (там отримаєте більше коментарів/рецензій від наших користувачів сайту)  Attachment:
4141568.jpg
(82.3 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:21 | Message # 2 |
|
| Платон Воронько
Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов'ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.
1952
Attachment:
1951975.jpg
(11.3 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:22 | Message # 3 |
|
| Микола Сингаївський
Священного братерства хліб
несу, немов ужинок з поля.
Не одцвітае серця цвіт,
не заростає братства слід,
що нам дарує щедра доля.
Одвічного братерства хліб
нестиму в зоряне прийдешнє,
у поступи синівських літ,
у рукотворний добрий світ,
що починався з людських звершень.
Співучого братерства хліб
несу в душі, у кожнім слові,
як сонця непогасний схід,
як почуттів і дум політ,
що зіткані лише з любові.
http://virchi.narod.ru/poeziya/sing-braterstvo.htm#svachennogo
Attachment:
7508278.jpg
(7.9 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:26 | Message # 4 |
|
| Іван Драч
ЕТЮД ПРО ХЛІБ
Яйце розіб'є, білком помаже,
На дерев'яну лопату – та в піч,
І тріскотітиме іскрами сажа –
Мініатюрна зоряна ніч.
На хмелі замішаний, видме груди,
Зарум'янілий, круглий на вид.
Скоринка засмалена жаром буде,
Аж розіграється апетит.
В підсохлому тісті кленова лопата
Вийме з черені, де пікся в теплі,–
І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.
http://virchi.narod.ru/poeziya/drach1.htm#etud
Attachment:
2784730.jpg
(10.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:43 | Message # 5 |
|
| ДМИТРО БІЛОУС
ХЛІБ І СЛОВО
У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен-літер:
«Не кидай хліба - він святий,
не кидай слів на вітер!»
http://virchi.narod.ru/poeziya2/biloys.htm#hlib
Attachment:
2091955.jpg
(5.8 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:50 | Message # 6 |
|
| ВОЛОДИМИР ВАКУЛЕНКО-К.
ПАЛЯНИЦЯ
Благословенна праця хлібороба –
Хліб завжди був і є святим.
Тривога в ньому і жалоба,
Та колосочок золотий
Який пробився крізь морози –
Зеленим пір'ячком зійшов.
Його весни зігріли сльози,
У ньому, з древності - любов.
І в першоспечену хлібину
Ввійшла вона...
На втечі діб
Радіє стомлена родина –
Бо на столі селянський хліб!
Черствого хліба не буває,
Черствіють очі, ті що злі.
Дивіться люди: скарб зростає
І колоситься на землі.
2003 рік
http://virchi.narod.ru/poeziya/ridkray/veselkova.htm#palanizza
Attachment:
1617777.jpg
(11.3 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:51 | Message # 7 |
|
| Михайло Пасічник
СВІЙ ХЛІБ
Ця згадка тепла і свята,
її в словах не вилить:
У серці хлюпають жита,
Пшениця мрійно хвилить…
О, не забути дні оті,
Коли не з гуль, не з танців –
Коли я вперше у житті
З роботи повертався.
Коли в крамничці у сільській
Тремтів од щастя згодом,
Бо хліб – вже не чужий, а свій –
Узяв з полиці гордо.
http://virchi.narod.ru/poeziya/ridkray/pasichnik.htm#sviy-hlib
Attachment:
4737585.jpg
(11.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:52 | Message # 8 |
|
| Василь Буденний
КОСАРСЬКИЙ ХЛІБ
Нарешті дотягнув останню ручку,
Обтер неквапно травами косу
І, умостившись на покосі зручно,
Хвилиною натомлений, заснув.
Гули джмелі червоно в надвечір'ї,
Проміння стало швидко догорять.
Легкий туман, немов дитя, з довір'ям
Горнувся до старого косаря.
В півзабутті він відчував, як тіло
Рікою розливалось по траві,
І тільки руки від натуги мліли
Та дзвін коси стояв у голові.
І раптом пронеслось: –Пора рушати!–
Знайшлася в когось чарка на коня...
Підвівсь, підворошив покіс прим'ятий,
Мов попрощавсь до завтрашнього дня.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/bydenniy.htm#kosrskiy
Attachment:
5042498.jpg
(7.4 Kb)
·
4469568.jpg
(9.9 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:53 | Message # 9 |
|
| Василь Буденний
За простоту без простаків,
За житній хліб без остюків,
За дружбу вічну без ножа,
За тих, у кого є д у ш а.
За сонце, місяць, небосхил,
За землю, вмиту рясно потом,
Боротимусь, аж доки сил,
Не відкладаючи на потім.
Attachment:
0243049.jpg
(13.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:54 | Message # 10 |
|
| МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ
БАТЬКІВСЬКЕ ПОЛЕ
Тихе батьківське поле
за поліським селом розляглось.
Все чекає когось, не діждеться когось.
Чує кроки господаря,
чує дотик руки.
І засівом його
наливаються вщерть колоски.
Наливаються
сонцем, вітрами, теплом,
споконвічним,
живим.
невмирущим зерном.
Раннє батьківське поле
змалку нам до роботи прийшлось.
Все чекає когось, не діждеться когось.
Сіячеве дихання
воно чує щодня.
Той, хто потом зросив його,
той у поля рідня.
Той, хто слухав його
віл роси - до зорі -
орачі, сіячі,
а в жнива - всі як є - жниварі.
Всі від поля,
від грудки землі, від зерна,
всіх об'єднує хліб
і турбота одна.
Давне батьківське поле,
скільки поту за вік напилось!
Все чекає когось, не діждеться когось.
Хлібороб його потом не раз поливав,
сподівання душі,
мов добірне зерно,
у ріллю висівав.
І воно проростало,
бо в ньому, як іскра, жаріла душа,
і живого зернятка
не торкнулась посуха-іржа.
Хлібне батьківське поле
і мені пізнавать довелось.
Все чекає когось, не діждеться когось.
Разом з батьком сюди
я хлопчиськом прийшов.
Скільки літ пролетіло, -
я сьогодні тут знов.
Батько якось надвечір,
наче з поля, пішов із життя.
Відчуваю і досі
його думи-турботи,
його втрати-скорботи,
його зерна-чуття.
Щедре батьківське поле,
скільки знало ти грому і гроз.
Все чекає когось, не діждеться когось.
Борозна залишилась -
аж за обрій, за хмари лягла.
Жайвір сіє проміння,
як умілий сіяч, з-під крила.
Тут мені, як і птиці, -
все знайоме у ріднім краю:
в борозні, у зерні, у колоссі
я батьківський слід пізнаю.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/singaivskiy.htm#pole
Attachment:
7390508.jpg
(6.6 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 21:57 | Message # 11 |
|
| ВОЛОДИМИР БРОВЧЕНКО
БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ
(Триптих)
І. Недожата нива
В серпні не брали ми в руки серпи,
Бо руки тримали зброю,
Бо наші достиглі пшеничні степи
Були тоді полем бою.
Нива - по колосу ходять зайці!
Місяць над степом стоїть в караулі.
З боку одного - наші бійці,
З другого ворог - на відстані кулі.
Нібито тихо. Тривожний ландшафт.
Білі хати почорніли від туги.
І не змогла гречкосійна душа
Стерпіть над хлібом наруги.
Вийшов солдат -
Степові сват -
В ніч із траншеї-яруги.
Поповзом ниву розтерзану жав,
Праці віддавши душу і тіло,
Місяця серп йому помагав,
Поки на сході задніло...
Бачить пришелець, щось тут не те,
І не збагнути йому, що за диво:
Звечора поле було золоте,
Нині ж простерлася вижата нива.
Бачить снопи, як бійці, на стерні,
Все те пече його, злостить і муля.
Він ще не знає, що в цій стороні
Кожна зернинка - фашистові куля.
Бою розкручувалась круговерть,
Мов розтривожений улій.
Полем ходила солдатова смерть,
Так недалеко, на відстані кулі.
Стало на світі більше вдовиць...
Хлібові трудно служивши і чесно,
Воїн лежав між снопів горілиць,
Стягнутий ременем, як перевеслом.
І пропливли над солдатом віки.
Діти... колгоспи його й комнезами...
Ті, що стояли покіль, колоски
Чорними впали на нього сльозами...
...Хвилі пшеничні біжать вдалину
На тому ж таки на вічнім лану.
Внучка мені, як маленька царівна:
- Що це ти, діду, усе про війну,
А про казкове коли, про чарівне?
І, примруживши очко,
Намагається глянуть на сонце
крізь бублика рум'яного..
- Постривай, дочко.
Спершу могилку солдатську доглянемо.
ІІ. Нетиповий випадок на майдані
Де сніг устелив рівність асфальту -
«Футбол» світового масштабу:
Хлопчики пороздягали пальта,
Підгилюють хліб.
Шайбу!
От футболістики, от молодці!
Ось-ось заженуть його у ворота.
Не сіячі поки що вони, не женці.
Очі горять, пара - з рота.
Поряд чимало народу снує,
Кожен спішить, до «матчу» байдужий.
Підгилюють хліб, як серце моє,
Хлопчики спритні і дужі.
Булка - п'ятак, майже - за так!
- Пас! - вимагає червонощокий хлоп'як.
Шайбу! Шайбу!
...Аж тут принесло на майдан бабу.
Підкотився хліб старій до ніг,
Шукаючи захисту, ліг.
Нагнулась, взяла його в руки,
А до хлоп'ят навіть не забалакала.
Обтерла булку від снігу й грязюки
І - заплакала.
ІІІ. Кутя
Як мовиться, ми для початку
З'ясуєм справу до пуття,
Аби ти відало, внучатко,
Що то за штука є кутя.
Траплялося, у нашій хаті
Вона бувала раз на рік,
Коли хурделиці хвостаті
Засніжують гарячий тік,
Коли телятко біля печі
У черепочок виграє,
І в кушілі у нас, до речі,
Зароблена пшениця є,
Коли довкола новорічне,
І скоро прийде коляда,
І Дід Мороз з мішком заплічним
До нас у шибу загляда,
І справ у тебе небагато,
Багато снігу й мало дня,
І за соломою до хати
Мороз овечок заганя,
Коли каганчик тьмяно сліпа
І муркотить, угрівшись, кіт,
Коли іще не знають грипу,
А думають, що то пристріт...
Тоді так хочеться, - до млості,
До крику, самозабуття,-
Так хочеться, аж ломить кості,
Отого свята, що - кутя.
Тоді уже й заплакать можна:
Куті! Узвару! - ти ж дитя.
І бабця відповість тривожна:
А мо', взяли б моє життя?..
Все ж варить зерна, долю кличе,
Бо в неї істина проста:
Зварившись, зерна більші вдвічі,
То й щедрість ниви вироста.
Бо нива хлібна те узнає -
І нас обійде недорід.
Було колись у нашім краї,
У тім степу, де жив твій дід...
Анумо, дівчинко, Аннусе,
За дідові плачі оті
Давай попросимо бабусю,
Аби зварила нам куті!
http://virchi.narod.ru/poeziya2/brovchenko.htm#besidi
Attachment:
0486893.jpg
(6.1 Kb)
·
2609732.jpg
(9.2 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 22:29 | Message # 12 |
|
| Микола Ночовний
МИ – ХЛІБОРОБИ
Ми – хлібороби
В сонячних накрапах!..
І дух землі,
Й цвітінь медвяний запах –
Живильна сила рідної природи,
Жива опора нашої породи,
Тому і зазернилися глибинно,
Тому, як сонце,
Світиш нам, хлібино!
http://virchi.narod.ru/poeziya2/nochovniy.htm#hliborobi
Attachment:
7315729.jpg
(11.3 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 22:30 | Message # 13 |
|
| Микола Ночовний
ХЛІБ
Від голоду у скронях лунко дзвониться.
Післявоєнний хліб –
Із лободи та рижію,
Глевкий шматок, у долі на краю
Не крихтою, було,–
Сльозою рониться...
Пригадую дитинство і село -
І дива більшого за хліб той не було.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/nochovniy.htm#hlib
Attachment:
7968400.jpg
(9.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 22:31 | Message # 14 |
|
| Микола Ночовний
Поганим хліб ніколи не бува,
Хіба що пригорілим загірчить.
Життя самого в нім душа жива,
В нім суть,
Яку й віками не відкрить.
http://virchi.narod.ru/poeziya2/nochovniy.htm#poganim
Attachment:
3167755.jpg
(14.5 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 22.10.2012, 22:32 | Message # 15 |
|
| Микола Вінграновський
ХЛІБ
Присвячую Корольову
З-поза чого, з далекого незгоддя
Заснув у глині шумерійський серп.
Дорогою століть в очах мого народу
Іде на вітрі чорноплечий степ.
Дванадцятого квітня мій ровесник
Був хлібом посланий у чорне й золоте:
Не старіють на світі наші весни,
І наші очі сніг не замете.
Бо хліб – давно. Ми завжди в долі
з хлібом:
І сивина, і молодість, і час.
Нас пам'ятає хліб: не снідать,
не обідать...
Нас пам'ятає хліб: Дніпро тече про нас.
На краплю молиться всеокеанське море,
І мати біля груші, і вікно:
З руки із нашої себе зерно приоре,
Цілуєм колос – шлях свій ведемо.
Наш хліб – на скронях. Вірою і правдою.
І Революція, і Ленін, і – політ.
Не зрадою, а тихою порадою
Він любить нас. Він тут. Він є. Він –
хліб.
http://virchi.narod.ru/poeziya/vinganovskiy.htm#hlib
Attachment:
1787983.jpg
(10.0 Kb)
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|
|
