|
|
ВІРШІ ПРО КОХАННЯ. СТИХИ О ЛЮБВИ.
| |
| karas
♂
| Date: Вт, 30.12.2014, 14:02 | Message # 31 |
|
| Любов
– це зустрічі й прощання , любов – очікування для взаємності , любов –
продовження кохання , і зустріч в
своїй безперервності … Спинися митьочікування для любові , і повторись щоденно знов і знов …
ТЕРЕЗА УГРИН
«у світі злому і холодному ,
де щастя зіткане з прощань…»
Ліна Костенко
Холодний світ .
Холодний вітер .
Між вчора й нині –
Ночі грань …
Іду туди ,
Де нас немає ,
Де щастя зіткане
З прощань …
Очікування
миті для любові , мабуть єдине щастя на землі … коли зустрінемося я з тобою ,
буде наступна мить
народження душі
01.10.2014 11:52:27
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Чт, 01.01.2015, 09:10 | Message # 32 |
|
| Любов
ніколи не минає , не забуває і за час , де вічності немає , любов ніколи не
минає , бо вічно у серцях живе ,
любов весь всесвіт подолає , бо вічною росте ,і все вона пізнає , й ніколи не минає , продовжує у всесвіт мить ,
вона часоммовчить , а часом як буває , говорить та без слів … ( усі казки про любов )
02.10.2014 11:42:00
МАРКО
САВИЦЬКИЙ
***
Я видихом ввірвусь у Твоє лоно .
Під спів Сирен .
Мов виноградне гроно .
Що золотить росисто сонцем мед утіхи .
Мов заборона , що втекла від сліз навіки …
В уста ввійду .
Й забуду , що навколо
Злилося військо почуттів
В єдине слово.
Тремтіння миті лиш пульсуючим наказом ,
Отим таємним , вкраденим екстазом
Нам нагадає часу існування ,
Що , споєний офірою кохання ,
Забув про нас…
Любов
живе , любов продовжує нам кожну мить , щоб ми жили і щастя відчували у душі
02.10.2014 11:42:59
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Сб, 10.01.2015, 08:46 | Message # 33 |
|
| Любов
не пізня , хоч часом слізна , хоч в серці ще багато мук , через розлуки , повно
муки , в руках що обнімають
лиш спасіння , розлука тільки омертвіння , і часчекання надто довгий , а потім ніби скуте тіло , й важка душа – бо
без любові ,дуже важко в світі жити , приходь любов щоби любити !
ЮРІЙ
РИКОВ
Я ВАС КОХАВ
переклад з російської
Надії Мориквас
Я Вас кохав таким коханням !
Коханням світлим , неземним .
Любов моя – відкрита рана ,
Любов – як вистражданий біль .
В моїй душі буяли розкоші і муки .
Сумніви й ревність – їм ціна .
Благословляю Ваші руки ,
Які тулили квіти до лиця .
Як я любив ! Блаженство й сльози .
Жив , як в прекраснім , дивнім сні .
Ці спогади не змили грози –
Зостались назавжди в мені .
Навчитися
у вірності любити , це значить з вічністю одружитись .
05.10.2014 10:13:54
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Пн, 12.01.2015, 09:19 | Message # 34 |
|
| Життя
не розгубиш ,
Коли
любиш в житті
Ти
радість полюбиш
І відчуєш , - що живий !
(іванУкраїнець)
Любити
– це бути вічним в серці людини , любити народ , приносити йому добро – це буде
пам'ять народна .
Чомусь люди в світі найбільше пам’ятають тих хто любив і тиххто ненавидів , так що убивав цілі народи , а тих хто
ні се… ні те … дужешвидко забувають . То ж є вибір – любити і ненавидіти , робити добро – і
вбивати його …
ГАННА КОСТІВ – ГУСКА
***
Куди не йду – мене твій голос
Наздоганя , наздоганя .
Без тебе я – під вітром колос ,
Без тебе --- висохла стерня .
І шерхнуть губи на морзі .
І серпик місяця блищить ,
Лечу ! Спиняюсь на порозі –
Отак би цілий вік любить !
Шукаючи
любов ми завжди її знаходимо , і вона завжди приходить вчасно …
06.10.20148:51:02
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Ср, 14.01.2015, 09:48 | Message # 35 |
|
| Одне
із імені любові – це прощення , прощати всім , навіть чужі гріхи , тоді любов
напевно найчистіша , і ніби зірка
світить на порі , коли любов приходитьспогадом у серце , коли хочеш початку не кінця , згадай любов … як
полюбивнайперше , як ти мовчав , і в мовчанці кричав … 06.10.2014 11:49:01
ОЛЬГА ЯВОРСЬКА
***
Прости мені , що двигав ти за мене
Життя складного нелегкий тягар ,
А я душею розмовляла з кленом
І зорі цілувала поміж хмар .
Прости мені , що часто так хворію ,
І міражі будую з синіх мрій ,
Що твою долю вберегти не вмію
Від гіркоти несправджених надій .
Не
вберегла мене , і я пішов , мабуть що не любила , і добро вже відійшло кудись у
океани , мабуть усе таки у тебе інші плани …
06.10.2014 11:50:01
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| natalka7474
♀
| Date: Пн, 19.01.2015, 17:54 | Message # 36 |
|
| Себя навечно я к тебе приговорил.
Себя навечно я к тебе приговорил,
И если даже ты захочешь-не сумеешь,
С обьятий вырваться моих. Не хватит сил.
Ведь без меня прожить и мига не успеешь.
Погаснешь быстро. Буд-то исрка на ветру,
Ты догоришь, оставив только белый пепел,
И я умру один. Ты слышишь? Я умру!
Ведь я прирос к тебе. И даже не заметил,
Что мы с тобой навеки целое одно,
Не разделить нас никому теперь на части.
Мы пьём с тобой любовь по капле, как вино,
Таким , наверно, в жизни и бывает счастье.
Себя пожизненно к тебе приговорил,
И если даже ты захочешь-не сумеешь,
Из жизни вырваться моей. Не хватит сил.
Ведь без меня прожить и мига не успеешь....
Погаснешь быстро.....
19/01/2015
Attachment:
1426690.jpg
(17.4 Kb)
У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
Post edited by natalka7474 - Пн, 19.01.2015, 17:55 |
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Вт, 10.03.2015, 19:27 | Message # 37 |
|
| Переплітається життя , сполохане на крилах пролітає , ніхто
не зупиняє час , любовю долю прокладає .
ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ
РУКА ТОРКАЛАСЯ РУКИ
Рука торкалася руки ,
Над нами крила шелестіли ,
Тремтіли зорі , і листки ,
Ще молодесенькі , тремтіли .
І ще нічого не було
Між нами , чистими , нічого .
Світилось вікнами село ,
Шуміла зливою дорога .
Темніли в сутіні кущі ,
І , заколисуючи тишу ,
Летіли золоті хрущі
В сади з Тарасового вірша .
Пливла під місяцем трава ,
Садами пінились простори ,
Здавалось , повінню сплива
Земля в безмежжя неозоре .
Перепліталися гілки ,
Переплітались наші пальці ,
Перепліталися роки ,
Щоб світ не сплив і не розпався .
А нас відносила весна
Все далі й далі від порога ,
І материнська із вікна
За нами стежила тривога .
А мама завжди за нас боїться , хоче добра для нас завжди
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 14.03.2015, 18:43 | Message # 38 |
|
| Війною , не живе людина , бо не забуде - в полі мак цвіте , мабуть із крові виріс
він , та Україна , була колись , і є
вона , й буде !
ГРИГОРІЙ КОВАЛЬ
БАЖАННЯ
Ну що ж , коли не вернуться ніколи
Дні юності , закурені в бою .
Та все ж приніс я пісню в рідне поле ,
Приніс любов незміряну свою .
Я марив ним в холодному наметі ,
В траншеї , в міднім видзвоні беріз .
Я цю любов на гострому багнеті
Через буран і полум’я проніс .
Я повернувся в край небес яскравих .
Хай губить листя вересень в гаю …
Та в гомоні дібров і в тихих травах
Щось невимовно рідне впізнаю .
П’янять мене вітрів духмяні хвилі
І голос , що розлився вдалині …
І , як в дитинстві ,
Ті ж крикливі , милі ,
Зі мною мою пісню ділять журавлі .
1945.
Як важко воякам , любов нести крізь війни , як важко матері
, чекати сина із боїв , але коли ти знаєш , Україна
рідна , то захищати будузнов і знов її ! Ми бідні люди , але так завзято , ми будем боронити рідний
край , бо
Україна в серці – завжди свято , то ж ворог ти про це навік пізнай .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 23.03.2015, 20:01 | Message # 39 |
|
| Любов невинності життя , ніколи не згасити , наївністю
правдивої жури , щоби нове творити !
СТЕПАН БАБІЙ
* * *
Як із тумано , місячно , біло
Крізь мережані дрібно рядочки
Сходить ніжне дівоче тіло
З павутинно легкої сорочки.
Пальці морозить тремкі , обпікає .
До нього наблизитись – меду напитись .
На нього тільки молитись – я знаю –
Молитись !
Чи заніміти , завмерти у подиві ,
Боятись наближення , буть нерішучим ,
Біло – рожевий світ з його вродою
Хай дивом лякає і
солодко мучить .
Сяє розкішно , розвільнено , біло
З шовку народжене сонячне тіло .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:28 | Message # 40 |
|
| Кохання кольори , переплітаються в душі , падай любов , гори
, сповняйся мріями на цій землі
ДАНТЕ АЛІГІЄРІ
З КНИЖКИ « VITA NOVA»
20
Кохання колір , стишений журбою ,
І милосердя риси чарівні
Ваш вид прибрав у мудрій таїні ,
Як ви побачили перед собою
Мій тихий погляд , спалений сльозою ,
Уста байдужі , стиснуті й смутні .
Ви донну нагадали , що мені
І серце , й ум осяяла красою .
Очей від вас не можу відвести ,
Котрі не знають іншої мети ,
Як сплаувати вічну безнадію .
Ридати силу дасть мені ваш дух ,
А сльози єсть отуха всіх отух ,
Та перед вами плакати не смію .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:29 | Message # 41 |
|
| Що за птиці у небі літають , ти їх бачив – скажи … розкажи …
СТЕПАН БАБІЙ
ПТИЦЯ РОЗЛУКИ
Дорога рудим побіленим полотном
Постелилась від нашого дому ,
А ти чорно-білою птицею
Даленіла на тім полотні ,
Чорно – білою птицею …
Коли я озирався ,
Ти підносила білі крила ,
Чорна красива птиця розлуки
(Я забувся тобі сказати , як гарно пасував
Білий шарф твоїй чорній сукні ).
А скоро – видніли тільки дерева ,
Що ставали навшпиньки ,
Виглядаючи з-за горбів ,
А потім лиш рідний клаптик синього обрію ,
Що за ним намагалиась підлетіли
Чорна птиця з білими крилами …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:33 | Message # 42 |
|
| Троянди , це мабуть дівчата , а може все на цій землі таки ,
і марні будуть сподівання , кохання , це бажання і жінки…
ГРИГОРІЙ КОВАЛЬ
ГІРСЬКІ ТРОЯНДИ
Де в піні хвиль на сонці золотиться
Бурхлива Тиса в синіх берегах ,-
Співала там горянка смаглолиця
З рожевою трояндою в руках.
Для кого та троянда ?
Я не знаю ,
кого спянить її
духмяний цвіт …
вслухаючись у шум гірського краю ,
згадав я сиву казку давніх літ .
краси тих слів не сповялили роки .
мені не раз доводилось чуть :
там , де орлиця гине
одинока , -
З кровинок квіти вірності ростуть .
Та перш як рвать їх , згадай : кому ти
Із квітами і серце віддаси ?
Чи любиш ти того , кому на руки
Впаде з троянди крапельки роси ?
Про це , можливо , дівчина й гадала ,
Сховавши в серці мрії золоті .
А з берегів їй легені гукали
На теплий жарт і щедрі , і круті .
Легка й струнка , ішла вона по схилах –
Лиш усмішка і погляд їм в одвіт …
Є інший хтось , кому ця Мавка мила
Віддасть свого кохання перший цвіт.
Згорить зоря , впаде в безмежне море ,
Осиплються й троянди пелюстки .
Не важко знов піти по квіти в гори , -
Та вдруге їх нікому не знайти
Я знаю край той , кожному охоче
Я покажу на грунях жовтий плай ,
Якщо ти тільки любиш , - котру хочеш
Із цих троянд на щастя вибирай .
Нехай краса із пелюстків багряних
Залишить в серце свій вогонь і цвіт ,
Нехай в душі ніколи не зівяне ,
Як ця чарівна казка давніх літ.
1954.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 20:00 | Message # 43 |
|
| Любов , кохання – це душі життя , у глибині земній , в
людських серцях – у глибині душі
БОГДАН СТЕЛЬМАХ
Кохаю я
Кохання з кровю враз
В мені змішалось як вино з водою
Як з медом молоко як біль з бідою
Як з перцем помаранчі в сяйві ваз
Кохаю я
Не гайся до сестри
Як в перегонах огир благородний
Як до ясел повних бик голодний
Та ти лети о брате до сестри
Кохаю я
Твоя любов мені
Небесний дар відважний ловчий сокіл
Випалюючі все вогні високі
Небесний дар твоя любов мені …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 20:01 | Message # 44 |
|
| Кохання бачиш всюди у житті – тому люби … прошу лише … люби …
БОГДАН СТЕЛЬМАХ
Мене бентежить зваба цього ставу
Її уста мов лотос нерозкритий
Високі груди
Вигин дивостану
Бракує сил свою любов скорити
Та ще чола пахка принадна пастка
Аж погляд відвесни від неї годі
Та ще в косі золочена опаска
Я й дав себе впіймати при нагоді …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 20:02 | Message # 45 |
|
| Кохання і пече , кохання і болить , любов така мабуть
щаслива біль …
БОГДАН СТЕЛЬМАХ
Твого кохання не зречусь ніколи
Люби мене коханий як ніколи
Не зречуся милого хоч бийте
Хоч в болоті багнами облийте
Хоч батожте бутно батогами
Нагаями знагла чи ногами
В Сирію чи в Нубію чи в піски
Піду пішки да й під посвист різки
Марні намагання
Не зречусь кохання
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
|
|
|
