Цей поет - Леонід Кльосов. Його сторінки віршів є на нашому "старому" сайті: http://virchi.narod.ru/poeziya/klosov.htm. А кілька рядків його твору не раз обирав як підпис-девіз до профілю на сайтах: "Ходім до Храму. КАЯТТЯ потрібно. Нас так обсіли капосні гріхи...
...Ходім до Храму Вічного спасіння, Наблизим день спокути й каяття За всіх усопших душ - благоговіння Прохаймо прощення на залишок життя."
Можливо таким чином хоч кілька людей і привернув до поезії. Вважаю це добрим вчинком. У нас у місті був таж поет, який за власні кошти друкував книги а потім їх роздавав на автовокзалі. Так от на наступні збірки йому кошти надали здається іноземці. Тоді мені особисто було соромно за нашу державу, за наших місцевих можновладців, які не спромоглись допомогти цьому поетові... Тепер його не має з нами. Його життя скінчилося. Але поезія і досі з нами...
Я не мастак у поетичних формах, тож оцінюю вірш за власним сприяйняттям. Скажу, що вірш мені сподобався. Як на мене, чим доступніше, тим краще. Тут саме це є. Просто і красиво.
Повчально. Мені здається цей вірш для малечі 5-6 років, бо жось важко сприймається, та й "ложки-доньки" "деруть" слух. Можливо можна замінити? Від мене 4 з "+" (але у формі тільки 4)
Ні, з математикою усе добре Решта коштів буде розподілена за іншими номінаціями, які будуть оголошуватись по мірі їх використання. Ось наприклад перші кошти вже надані за перший опублікований твір...
Тут, в коментарях до твору, будемо вирішувати усі питання щодо умов конкурсу. зміни в умовах, або ж значні роз*яснення будуть розміщуватись на сторінці з умовами конкурсу.
"А ти пішов, без каяття…" - не думаю, що коли від когось йдеш, то відразу будеш каятись про це. Є що каються і караються усе життя, а є (і їх здається більшість) впевнені, що зробили добре, покинувши колись кохану людину (а чи то було з їх боку кохання?)...