Анумо знову віршувать! І бути дружніми, поети, Складати знов свої куплети, Бо почуття й душевні злети Нас вкотре змушують писать. Давайте вузликами рим Ми об*єднаємось в єдине, І благодать до нас прилине, Натхнення радісне нахлине Й бажання жити разом з ним. Бажання жити і творить, Щоб власну лінію нам гнути, У течію думок пірнути, Здійняти серця парашути, Взлетіти з ними в небо вмить. Бо неважливі вік і стать Для тих, хто в творах поетичних, В своїх віршах, таких незвичних, Веселих, ніжних, драматичних Любов і щирість величать... Анумо знову віршувать!
|