Як здорово Ви розділили два аспекти людського життя духовного і тілесного. Душа, приходячи з Вічності, знає дорогу додому, все ж "скафандр", піддавшись страху і всяким гріхам заставляє душу іти дорогою з перешкодами зате, з великим досвідом.
…Мій час спливає, Мов ґніт згорає, А сонця промінь Горить, як пломінь, І тягне руки У бік онуки… На стінці тільки Не спинить стрілки Старий годинник, Днів наших митник.
"Заступниця щастя, вогонь піднімає, Запалений в душах вогонь Прометей. Свій пломінь гуртує, серця зігріває, Маленька іскринка, зоря для людей." Тема вірша світла, позитивна. Перевірте наголоси і ще "гординя на вітрі", якщо мова йде про гордість, то інша справа, бо гординя - гріх.
Це продовження Вашого попереднього вірша чи, може, післяслово, але таке чутливе і таке фантастично- образне, що при читанні мені здавалося, що дивлюся кіно... я в захваті... клас!!!))))
"Зведись на ноги, древнє місто,Богатирів збери поспішно.Не покорись !" Дуже актуально на сьогоднішній день не тільки, по відношенню до соцільних тем, але й духовних... :55555:
Звідкіль у Вас в такому молодому віці взялись такі важкі думки "мертвим потом"; " мертвим шрамом", а ось це " алим плямом " - не розумію... Більше добрих емоцій, більше життя...