Мабуть, скоро сон - дрімота, Що ночує біля плота, Завітає до хатини, До маленької дитини І, надівши диво - маску, Принесе Вікулі казку... Ось так от експромтом...
Як на мене, то непогано у Вас вийшло. Дивує тільки те чому викладено у категорії "вірші про кохання", адже це не вірш, а проза, яка так і значиться у виборі категорій.
Гарний життєвий опис, але я не збагну суті вірша, бо такий несподіваний початок і загадкове закінчення вказують, ніби на те, що це уривок з якогось великого твору. Не зрозуміло хто мав би кусати п'яти і хто хоче бути трутнем. Одним словом - філософія...